і солей. Кальциновану та каустичну соду виробляють у Слов’янську та Лисичанську, де є значні поклади кухонної солі, що є сировиною для даного виробництва. В 2004 р. в Україні було вироблено 210 тис. т. каустичної соди та понад 656 тис. т кальцинованої.
Калійні добрива випускаються в Калуші на концерні "Лукор" і на Стебницькому калійному заводі, виробництво орієнтується на сировину. В 2004 р. було вироблено понад 10 тис. т.
Фосфорні добрива з привізних апатитів виробляють у районах бурякосіяння (Вінниця, Суми), а також Одесі і Костянтинівці. Незначна частка сировини видобувається на Кролевецькому та Ізюмському родовищах фосфоритів. Орієнтація на споживача є вигідною, оскільки з 1 т фосфоритів виходить 2 т добрив.
Азотно-тукова промисловість використовує коксівний та природний газ для отримання азотних добрив. Тому найбільші її підприємства розміщені в Дніпродзержинську, Горлівці, Сєвєродонецьку, а також у районах споживання добрив (Рівне, Черкаси) на газопроводах. Річне виробництво складає 2,4 млн. т.
Виробництво сірчаної кислоти, через її погану транспортабельність, тяжіє до районів споживання продукції, тобто підприємств, що виробляють фосфорні та азотні добрива. Практично в кожному з центрів виробництва цих добрив налагоджено випуск сірчаної кислоти, але найбільше її виробляють у Рівному, Новому Роздолі, Костянтинівці, Дніпродзержинську. В 2004 р. було вироблено понад 1.4 млн. т.
Промисловість органічного синтезу дає більшу частку продукції хімічного комплексу. Синтетичні матеріали створюють нову сировинну базу для промисловості, будівництва. Переважно вони дешевші й кращої якості від натуральних, хоч мають гірші гігієнічні властивості.
Хімія органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів (Лисичанськ, Сєверодонецьк, Горлівка, Дніпродзержинськ, Запоріжжя). Використовує галузь в основному нафтогазову сировину, значно скоротилося зараз застосування відходів переробки деревини, сільськогосподарської сировини, а також вугілля.
Розміщення підприємств, що виробляють полімери, залежить, передусім від наявності вуглеводневої сировини, а також палива, електроенергії, води. Для деяких підгалузей важливим фактором розміщення є також трудові ресурси. Синтетичні смоли і пластмаси виробляють, переважно, на нафтохімічних комбінатах, азотно-тукових і хлорних заводах, тобто вони поєднуються з випуском інших хімічних продуктів. Найбільшими виробниками смол та пластмас є Донецьк, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Первомайськ та ін. Штучні (з целюлози) і синтетичні (з синтетичних смол) хімволокна виготовляють підприємства у Чернігові, Києві, Черкасах, Сокалі (Львівська область).
Серед виробників, що переробляють полімери, виділяється випуск шин, що налагоджено на Дніпропетровському шинному заводі та Білоцерківському комбінаті шин та гумовоазбестових виробів. В останні роки виробництво шин становить 8 млн. шт. на рік.
Серед інших галузей хімічного комплексу важливими є лакофарбова (Дніпропетровськ, Львів, Одеса та ін.), промисловість синтетичних барвників (Рубіжне у Луганській області), хіміко-фармацевтична (Київ, Харків, Одеса, Львів), фотохімічна (Шосткінське об'єднання "Свема" у Сумській області з виробництва кіноплівки ти Київська фабрика "Фотон ").
У перспективі розвиток хімічного комплексу в Україні має здійснюватися на основі реконструкції і технічного переоснащення вже діючих підприємств. Для відновлення екологічно