Реферат на тему:
Географія транспортної інфраструктури як наука
На сучасному етапі реформування економіки України, коли структура господарства повинна набувати рис, характерних для розвинених країн, транс-портна інфраструктура (сухопутна, повітряна та водна) виходить на чільне місце. Завдяки вигідному геополітичному розташуванню України транспорт-на інфраструктура нашої держави забезпечує значні валютні надходження до бюджету. Український уряд, розуміючи важливість розвитку транспортної інфраструктури, ухвалив Концепцію та Програму створення і функціонування міжнародних транспортних коридорів, головною ланкою яких стане автострада. З огляду на це інтерес до вивчення геопросторових особливостей стану транспортної інфраструктури безперервно зростає.
Транспортна інфраструктура є об’єктом вивчення декількох наук. Зокрема, технічні науки вивчають технологію будівництва шляхів та все, що стосується технічної сторони їхньої експлуатації. Економічні науки вивчають конкретні форми прояву об’єктивних економічних законів, планують розвиток транспорту, визначають порівняльну ефективність різних видів, собівартість перевезень тощо. Транспортна інфраструктура поряд з географічним середовищем, корис-ними копалинами, трудовими ресурсами належить до загальних умов виробництва. Географи, розглядаючи транспортну інфраструктуру як одну з важливих частин соціально-економічних про-сторових комплексів, пізнають ці комплекси в цілому. Географія транспортної інфраструктури є складовою соціально-економічної географії.
Теоретичні основи географії транспорту висвітлив М.Д. Пістун, він також визначив поняття транспортно-географічного положення. У сучас-ній структурі суспільної географії вчений виділив три блоки головних дисциплін: економічний, соціальний та політичний, які розглядають у галузевому і в реґіональному аспектах, решту дисциплін мають допоміжне значення. Географія транспорту належить до економічного блоку. У класифікації суспільно-географічних дисциплін, розробленій О.І. Шаблієм, до головних дисциплін належать: географія населення, соціальна географія, економічна та політична географія. В системі економіко-географічних дисциплін є географія транспорту і зв’язку,
або географія комунікаційної інфраструктури, якій О. Шаблій присвятив окрему працю. Сьогодні питання транспорту досліджують М.В. Григорович та К.Ф. Коценко.
З огляду на соціально-економічну кризу виробничої та наукової сфери України всі наукові дослідження були припинені, зокрема, й географії транспортної інфраструктури. Тому сьогодні актуально простежити головні етапи становлення та розвитку географії транспортної інфраструктури, поглибити поняття предмета й об’єкта вивчення науки, сформулювати її головні категорії.
Процес формування нових галузей матеріального виробництва та неви-робничої сфери на практиці приводить до потреби їхнього геогра-фічного вивчення. Це, відповідно, зумовлює формування нових наукових напрямів, які з часом набувають контурів наукових дисциплін або наук нижчого порядку. Рівень розвитку таких наукових напрямів різноманіт-ний, зв’язки між ними і сфера їхньої діяльності динамічні. Формування географії транспортної інфраструктури в окремий науко-вий напрям розпочалося з розвитком ринкового господарства, коли суспіль-ний поділ праці зумовив інтенсифікацію обмінних процесів між людьми. Спочатку обмінні процеси були стихійними, згодом виділилась торгівля. Подальший прогрес суспільства сприяв виділенню в окремий різновид діяль-ності заняття з переміщення продуктів обміну, почали розвиватись транспортні компанії, що спеціалізувалися на перевезенні товарів. Цим зумовлено і виникнення окремої галузі географії – географії транспорту.
Наукові основи географії транспортної інфраструктури заклали німецькі