Реферат на тему:

Антропологічний фактор у міжпредметній координації біології з іншими науками

В сучасних умовах відходу від тотальної уніфікації і стандартизації навчально-виховного процесу, подолання консерватизму і стереотипів педа-гогічного мислення, зміни парадигми освіти постійно підвищується ак-туальність проблеми міжпредметних зв’язків при вивченні біології та роль антропологічного фактору в цьому процесі.

Міжпредметні зв’язки – це класичне питання методики викладання біології, проте воно набуває нового змісту в світлі вимог інтеграції, гуманізації та координації освіти, які ставляться суспільством перед сучасною Школою.

Біологія, згідно державної національної програми “Освіта” (Україна XXI століття), є однією з профілюючих дисциплін, знання основ якої є обов’язковим для кожної освіченої людини, і тому вона викладається в усіх школах, середніх і вищих навчальних закладах біологічного профілю. Біологія сьогодні – це складна багатогалузева наука про живі організми, яка включає емпіричні і теоретичні, фундаментальні, прикладні і таксономічні аспекти; тісно пов'язана з такими дисциплінами: хімією, фізикою, географією, астрономією, математикою, людинознавством, філософією тощо і з одного боку базується на законах і основних положеннях останніх, а з другого – значно розширює інформаційне наукове поле для них.

Міжпредметна координація та інтеграція – це взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичною метою. Міжпредметні зв'язки відображають комплексний підхід до навчання та виховання, забезпечують виділення основних елементів змісту освіти та узгодження і взаємозв'язки фактичного матеріалу між окремими навчальними предметами. На будь-якому етапі навчання вони виконують навчальну, виховну, розвиваючу і детермінуючу функції [3]. Це здійснюється завдяки інтеграції і координації знань, підвищенню продуктивності розумової праці та перебігу психічних процесів.

Важливу роль в реалізації міжпредметності у навчанні відіграє антропологічний фактор, який базується на взаємозв’язку дій викладача і учня. Слід зазначити, що діяльність викладача передбачає конкретну мету навчання і різні способи її досягнення; діяльність учня – сприйняття мети навчання і виконання різноманітних дій для її реалізації. При цьому викладач завжди узгоджує свої дії з закономірностями процесу засвоєння знань.

Міжпредметні зв’язки формують конкретні знання учнів, включаючи їх в оперування пізнавальними методами, які мають загальнонауковий характер (абстрагування, моделювання аналогій, узагальнення тощо) [1].

Особливого значення набуває розкриття на базі міжпредметних зв’язків моральних аспектів науки. Вони відіграють важливу роль у розвитку системного мислення учнів, а це вимагає залучення учених–спеціалістів з усіх навчальних предметів (галузей загальної освіти), дидактів, психологів, методистів, учителів-практиків для написання та впровадження навчальних програм та підручників в навчально-виховний процес на міжпредметній основі. Ця робота повинна проводитись комплексно, починаючи з вузу і продовжуватися постійно на протязі педагогічної діяльності вчителів-фахівців, виходячи з такої дидактичної схеми:

Той, хто навчає Той, хто навчається

Антропологічний

фактор

Для ґрунтовної підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів-біологів в педагогічному університеті особливу увагу слід приділяти міжпредметній координації, яка озброює фахівця біолога знаннями суміжних наук, вміннями їх аналізувати