Курсова робота

Килимарство Гуцульщини кінця ХІХ-ХХ ст. (історія, традиція, сучасність)

Зміст

Вступ

Історичний огляд становлення та розвитку килимарства в Україні ......

Історичний огляд килимарства кінця ХІХ поч. ХХ ст. на Гуцульщині

Розвиток килимарства на Гуцульщині впродовж ХХ ст. ......................

Сучасний стан килимарства на Гуцульщині ...........................................

Художньо-композиційні особливості килимарського промислу на Гуцульщині ..................................................................................................

Орнаментальні традиції килимарства на Гуцульщині ..........................

Художньо-стильові особливості килима ................................................

Технологічна послідовність виконання килимових виробів

Матеріали, обладнання .............................................................................

Техніко-технологічне виконання килимових виробів ...........................

Висновки

Перелік використаних джерел

Додатки

Вступ

“Килимарство – один з найпоказовіших видів декоративно-ужиткового мистецтва, яке має широкі аналогії в культурі інших народів, що зв’язані етнічними контактами з загальними шляхами розвитку мистецтва слов’янських народів. Килимерство – це класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває невичерпні скарби творчих сил народу, вершини його мистецького хисту.” Рибаков Б. А. Ремесло древньої Русі – М. 56 1948, ст. 186

Це старовинне мистецтво набуло поширення в усіх народів світу, але в кожного з них воно відзначається певними особливостями.

“Глибока своєрідність і самобутність властиві українським художнім тканинам. На землях України ткацтво має багату історію, яка сягає в глибину століть. Про це свідчать численні археологічні знахідки прядильного і ткацького знаряддя, що відноситься до періоду трипільської культури, відбитки тканини на глиняних посудинах ІІІ-го тисячоліття до нашої ери. Окремі відомості подають також письмові джерела, в яких, зокрема, вказується, що узорне ткацтво широко побутувало на території України за часів Київської Русі, де воно було одним з найбільш розвинутих галузей декоративно-прикладного мистецтва”. Тут же ст. 403

І в українському декоративному мистецтві килимарство займає одне з провідних місць. Цей вид народної творчості надзвичайно поширений на Гуцульщині. Він розвивався на грунті глибоких традицій нашого народу. До сьогоднішніх днів дійшла величезна кількість досконалих, неповторних у мистецькому, технічному відношенні зразків килимарства.

Принципи декорування тканин, що виражаються у своєрідних формах орнаментики, композиційному ладі та системі колеристичних варіантів, складалися протягом століть. “Орнаментика килимових виробів, як і інших видів декоративно-прикладного мистецтва, грунтується на змістовному началі. Від конкретного образу до його символічного знаку, від нього до суто декоративної фігури, такий шлях прикрашення тканини”. Жук А. К. Сучасні українські художні тканини. – К., 1985, ст. 3

В цьому послідовному узагальненні відбиралося все найкраще. Кожне покоління майстрів-килимарів завдяки своєму творчому потенціалу і майстерності вносило в стародавнє ткацьке мистецтво щось нове.

Так зароджувалися і формувалися традиції, що передавалися з покоління в покоління. На сьогоднішній день ми маємо велику кількість досконалих, неперевершених у мистецькому та технічному відношенні зразків, що збереглися в музеях України та поза її межами.

Килимарство привертало увагу багатьох дослідників. Про український килим писали: Є. Кузьмін “Український килим”, В. Піщанський “Давні килими України”, А. Зарембський “Історія і техніка ткання українських килимів”, Б. Крижанівський, М. Щербаківський “Український килим” і ін. Запаско Я. Українське