Реферат на тему:

Коломия - шлях через віки.

Коломия – одне з найдавніших, найпривабливіших міст Західної України, яке змогло зберегти і пронести крізь віки свою самобутню культуру, а також увібрати в себе найкращі риси культур народів, які, в силу різних обставин, в той чи інший історичний період проживали на його території. Місто розташоване за 65 км від обласного центру, на лівому березі гірської річки Прут. Коломия – це центр Покуття, переддвір’я Гуцульщини. Близькість до Карпатських гір тут відчувається у всьому: в примхах погоди, назвах автобусних маршрутів, які сполучають місто з гірськими селами, в прекрасних гуцульських сувенірах.

Археологічні дослідження, які проводилися на території міста і його околиць, засвідчили проживання тут людей ще в IV-III тисячолітті до нашої ери. З історичних джерел відомо, що в цьому регіоні проживали слов’янські племена, білі хорвати, які в 992 році князем Володимиром Святославовичем були приєднані до Київської Русі. В період ранньозалізного віку на території Коломиї виникло слов’янське поселення – городище, – так називали укріплення, де дерев’яні оборонні споруди поєднувалися з системою ровів та валів. Згодом городище переросло в місто. Виникненню і розвитку Коломиї сприяло її вигідне географічне розташування на торгівельному шляху, який з’єднував цей край з північними провінціями Римської імперії ,племенами уличів, тиверців, а також те, що в цьому районі знаходилось багато джерел з рапою, з якої в давнину добували сіль. Сіль в ті часи дуже високо цінувалась і часто виступала еквівалентом в грошових відносинах. Що до виникнення назви міста, то існує декілька версій. Найбільш імовірна з них пов’язує назву міста з потоком Мия, який протікав через поселення. При необхідності вказати на географічне місце розташування поселення, вказували, що воно знаходилося “коло Миї”.

Перша літописна згадка датується 1241 роком. В так званому Галицько-Волинському літописі Коломия називається дохідним “сольним містом” князя Данила Галицького. Вже в цей час місто було не тільки важливим осередком видобутку солі, а й важливим центром ремісництва і торгівлі. Тісні торгівельні відносини з’єднали місто з Польщею, Угорщиною, Візантією, Причорномор’ям, Литвою. Крім того, Коломия виконувала роль важливого фортифікаційного центру південно-східної частини Галицько-Волинського князівства. В середині XIV ст. Покуття ,а разом з ним і Коломия спочатку була захоплена Польщею, потім, в 1367 р., стає часткою Молдавського князівства, а пізніше, з 90х років XIV ст. знову переходить до Польщі. Згідно з новим територіальним устроєм Коломия стає повітовим центром, її влада поширюється на все Покуття. В самому місті влада належала королівському старості, якого затверджував польський король. Польща була зацікавлена у розвитку міста, як джерелі високих прибутків, тому в 1405 році Коломия отримує ряд привілеїв, закріплених у так званому магдебурзькому праві. Ще раніше, в 1395 році