попередніх акумуляторах, як вже говорилось, шар окису погано тримався на решітці і легко відвалювався. Це було серйозним недоліком конструкції, оскільки мішало застосовувати акумулятори в транспорті. Щоб виправити цей недолік Фолькмар запропонував робити свинцеві пластини не суцільними, а у вигляді решіток, отвори яких набивали губчатим свинцем. На таких решітках активна маса не просто налипала до свинцю, а міцно трималась в клітинках.
На початку ХХ століття вдосконаленням акумулятора зайнявся Едісон, котрий захотів його зробити більш приспособленим до транспорту. В зв’язку з поставленою задачею потрібно було зменшити масу акумулятора, збільшити ємність, звільнитися від отруйного свинцю і їдкої сірчаної кислоти, яка швидко роз’їдала свинцеві пластини, після чого їх потрібно було міняти. Зазвичай Едісон прийнявся до роботи з великим розмахом: він створив спеціальну лабораторію з великим штатом спеціалістів-хіміків і доручив їм провести досліди по всім перерахованим напрямкам. По суті мова йшла про створення нового типу акумулятора, в якому електролітом був луг, а негативним електродом – подрібнене залізо з домішками. Тривалий період не можна вибрати матеріал для позитивного електрода. Тому що хімічні процеси в лужному акумуляторі були досить складні і незрозумілі. В експериментальних моделях позитивний електрод робили із вугілля, пори якого заповнювали різними матеріалами, але вони не давали бажаного результату. Наприкінці роботи зупинилися на нікелю, який найбільше підходив для роботи. Так Едісон прийшов до залізо-нікелевому акумулятору з електролітом у вигляді їдкого калію. Хімічна реакція, яка проходила при розрядці в лужному акумуляторі в спрощеному вигляді можна описати рівнянням:
2NiOOH + Fe + 2H2O = 2Ni (OH)2 + Fe (OH)2
Було виготовлено кілька акумуляторів для багатосторонніх дослідів, але дослідники зазнали невдачі – ємність акумулятора була малою. Едісон зауважив, що чистота матеріалу має велике значення для збільшення ємності. Він замовив для дослідів канадський нікель вищого сорту, після чого ємність акумулятора зросла у три рази. Ємність акумулятора була в 2,5 рази більшою ніж свинцевий. Едісон стверджував, що це самий великий прогрес в акумуляторній техніці .
В подальшому досліди були настільки успішними, що в 1903 році Едісон вирішив розпочати промислове виготовлення своїх акумуляторів на спеціально створеному заводі. Але перші лужні акумулятори, які поступили в продаж виявилися недосконалими: вони погано тримали потрібну величину напруги, час від часу текли і мали багато інших дефектів. Едісон залишив завод і розпочав удосконалення свого винаходу. Не дивлячись на невдачі він продовжував вірити в успіх своєї справи. Закінчення винаходу було доручено кільком групам: одна група робила над вдосконаленням зварювання акумуляторних посудин, друга – займалася нікелем і присадками до нього. До 1905 року було проведено близько 10000 дослідів, а в 1910 році вдосконалений акумулятор поступив у виробництво. В перший рік було виготовлено продукції на 1000000 доларів. З часом перший портативний акумулятор знайшов широке застосування в транспорті, на електростанціях, на невеликих човнах і на підводних човнах.
