ізо-РrОН в об’ємному співвідношенні 1:(4,5-5). Отриманий розчин перемішують, відстоюють і вимірюють висоту осаду, що випав (Нос.) і розраховують tзаст. по формулі:

tзаст. = А·Нос + В,

де А і В – емпіричні коефіцієнти. Для визначення коефіцієнтів А і В будують лінійну залежність tзаст. для відомих П і висоти осаду, що випав. При цьому коефіцієнт А – тангенс кута нахилу прямої до осі абсцис, коефіцієнт В – відрізок, який відсікає ця пряма на осі ординат. Кількість карбаміду, що додається визначають експериментально, як ту кількість, якій відповідає припинення росту висоти осаду /45/.

4. АНАЛІЗ І ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

4.1. Результати по депарафінізаціїї бензину та дизельного палива

Суть роботи полягає в покращенні якісних характеристик моторного палива. В результаті попередніх досліджень нами була знайдена композиція, яка дозволяє в значній мірі підвищити октанове число бензину і цетанове число солярки.

Було докладно розглянуто і опрацьовано суміші різного складу, з використанням активаторів (ізопропілового спирту, МЕК, метилового спирту, етилового спирту і ін.) і води як каталізатора процесу.

Проведені дослідження дали змогу створити оптимальні композиції, які б задовольняли всі умови процесу.

При даному складі композиція являє собою суміш вологого порошку. Важливим є недопустити злипання суміші, що і досягається додаванням дослідно визначеної кількості мочевини і тіомочевини для бензину і солярки відповідно. Менший вміст мочевини і тіомочевини в композиціях призводить до поганого видалення парафінів з бензину і ізопарафінів з солярки. Більша ж кількість є технологічно не вигідною, оскільки утруднюється процес перемішування, а також значно зростають втрати. Склад композицій представлений в таблиці 1.

Таблиця 1

Склад реагентів використаних для депарафінізації моторного палива і їх основні характеристики до і після очистки

ДП очищене тіомочевиною | Бензин очищений мочевиною | ДП очищене моче виною

Суміш реагентів для депарафінізації

Реагент | M,г | % | Реагент | m,г | % | Реагент | m,г | %

ДП

ТМ

С2Н5ОН

Н2О

SiO2 |

1000

160

8

8

2

178 | 85

13

0,7

0,7

0,2

100 | Бензин

М

С2Н5ОН

Н2О

SiO2 |

1000

140

6

6

1

153 | 86

12

0,5

0,5

0,08

100 | ДП

М

С2Н5ОН

Н2О

SiO2 |

1000

160

8

8

2

178 | 85

13

0,7

0,7

0,2

100

Основні показники до очистки

n20=1,46771

=0,830

mосаду=188,0 | N20(Н2О)=1,3344

n20(С2Н5ОН)=1,3642

n20=1,4285

=0,745

mосаду=198,2 |

N20=1,46771

=0,830

mосаду=123

Після фільтрації і очистки

V=860мл

n20=1,46874

=0,822 | V=860мл

n20=1,42875

=0,746 | V=960мл

N20=1,46874

=0,820

Як видно з таблиці 1, для випробувань брали 1л моторного палива, проводили вимірювання показника заломлення, густини до і після депарафінізації. Як видно із приведених даних густина дизельного палива після депарафінізації зменшується, а показник заломлення відповідно зростає. Для бензину густина частково зростає, а показник заломлення майже не змінюється.

Осади, які були отримані після депарафінізації дизельного палива і бензину, були проаналізовані на вміст парафінів і ізопарафінів -, до сушки, після сушки і після екстракції водою або бензином. Дані цих експериментів представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Результати експерименту по депарафінізації моторного палива і екстракції парафінів водою або бензином

Маса реагентів для депарафінізації, m,г | Маса осаду до сушки, m,г | К-сть парафінів до сушки, % | Маса осаду після сушки, m,г | К-сть парафінів після сушки, % | Маса осаду після екстракції, m,г | К-сть парафінів після екстракції, %

Бензин очищений мочевиною | Н2О

153 | 198,2 | 4,52 | 156,88 | 0,39 | 6 | 0,6

ДП очищене мочевиною | Н2О

178 | 217,34 | 3,9 | 189,9 | 1,19 | 16,35 | 1,6

ДП очищене тіомочевиною | Бензин

178 | 188 | 1 | 260,81 | 8,3 | 157,33 | 2,06

Як видно з таблиці 2 кількість парафінів для дизельного палива осаджених мочевиною з активатором етиловим спиртом і SiO2 зволоженим водою не перевищує 3,9% до сушки, 1,19% після сушки і 1,6% після екстракції мочевини водою. Для ДП очищеного тіомочевиною ці цифри складають відповідно: 1%, 8,3%, 2,06%.

Для бензину депарафінізацію якого проводили мочевиною з активатором етиловим спиртом і SiO2 зволоженим водою вміст парафінів, які були депарафінізовані складав до сушки 4,5%, для осушеного осаду 0,39%, а після екстракції мочевини водою складав 0,6%.

В загальному можна сказати, що кількість парафінів яка виведена з ДП не перевищує 4,6 – 2%, а з бензину – 0,3 – 0,6%, що співпадає з даними одержаними в попередній роботі. При чому, можна додати, що ізопарафінів в ДП є значно менше, а екстракція їх бензином призводить до часткового попадання тіомочевини в бензин, що спотворює результати.

Розрахунок по вмісту парафінів в моторному паливі приведений нижче:

[(198,2-153)/1000]100=4,52% - кількість парафінів в бензині до сушки;

[(156,88-153)/1000]100=0,39% - після сушки;

(6100)/1000=0,6% - після екстракції в Н2О.

[(217,34-178)/1000]100=3,9% - кількість парафінів вДП до сушки;

[(189,9-178)/1000]100=1,19% - після сушки;

(16,35100)/1000=1,6% - після екстракції в Н2О.

[(188-178)/1000]100=1% - кількість ізопарафінів в ДП;

[(260,81-178)/1000]100=8,3% - після сушки;

[(178-157,33)/1000]100=2,06% - кількість парафінів перенесених в бензин.

4.2 Вивчення фракційного складу депарафінізованих моторних палив.

Крім того для оцінки якості ДП і бензину, була проведена їх розгонка на фракції. Для цього розганяли звичайне моторне паливо, депарафінізоване і збагачене.

Фракційний склад характеризує здатність бензина до утворення робочої суміші при пуску і роботі двигуна на різних режимах. Чим нижча, наприклад, температура википання 10% бензину, тим кращі його пускові властивості. Однак використання бензину з великим процентом пускових фракцій веде до утворення парових пробок в системі живлення двигуна, що перешкоджає нормальній подачі пального в циліндри двигуна.

Температура википання 50% бензину характеризує випарюваність