Кальцію хлорид дуже важко зважувати через його гігроскопічність. Тому рекомендується спочатку виготовляти 50%-ний розчин СаCl2 і його застосовувати для виготовлення мікстур і більш розбавлених розчинів.

Кальцію хлорид застосовують при як кровоспинний засіб при легеневих, шлунково-кишкових, носових і маткових кровотечах. Застосовують при алергічних захворюваннях, екземах, псоріазі, скрозмофілії, різних формах туберкульозу, при вегетативних неврозах, тетанії і спазмофілії, при паренхіматозному гепатиті, нефриті, еклампсії, при отруєннях солями магнію, щавлевою кислотою, фторидами тощо. Крім того, препарат стимулює родову діяльність і зменшує проникність судин. Вводять орально або інтравенозно. Ін’єкції під шкіру або внутрішньом’язово можуть викликати некроз тканин. Дози препарату – одна столова ложка 5-10%-ного розчину орально або 5-15 мл 10%-ного розчину інтравенозно.

Зберігають в посудинах, пробки яких ущільнюють парафіном у зв’язку з значною гігроскопічністю препарату.

4. Кальцію лактат (рос. Кальцит лактат, кальций молочнокислый; лат. Calcii lactas), ДФ Х

(СН3СНОНСОО)2Сф * Н2О Мол. м. = 308,30

Кальцію лактат добувають молочнокислим бродінням цукру при наявності карбонату кальцію. Розчини цукру зброджують при температурі 35-450С чистими культурами молочнокислих бактерій (Bacillus Delbruckii). З молекули глюкози утворюються дві молекули молочної кислоти:

С6Н12О6 = 2СН3СНОНСООН,

2СН3СНОНСООН + СаСО3 = (СН3СНОНСОО)2Са + СО2^ + Н2О

Після закінчення ферментації розчин підігрівають, фільтрують і згущують до кристалізації.

Кальцію лактат – білі зерна або білий дрібний порошок без запаху. На повітрі повільно втрачає кристалізаційну воду. Розчинний в 20 ч. води, слабко – в спирті, не розчиняється в ефірі. При температурі 1200С стає безводним.

З розчину препарату розчин оксалату амонію осаджує оксалат кальцію:

(СН3СНОНСОО)2Са + (NH4)2C2O4 = (COO)2Cav + 2CH3CHOHCOONH4

При оксидації може також утворюватися оцтова кислота.

Кальцію лактонат застосовують у тих випадках, що і кальцію хлорид. Приймають по 0,5 – 1 г орально 2-3 рази в день.

5. Кальцію глюконат добувають нейтралізацією глюконової кислоти оксидом кальцію. Глюконову кислоту добувають оксидацією глюкози хлором або бромом, а також біохімічним методом. Найкраще проводити оксидацію електрохімічним методом при наявності броміду кальцію та карбонату кальцію. При електролізі розчину броміду кальцію на аноді виділяється вільний бром, який оксидує глюкозу до глюконової кислоти, а остання нейтралізується карбонатом кальцію.

Сполуки цинку

1. Цинку оксид (рос. цинка окись; лат. Zinci oxydum, Flores Zinci, Lana philosophica), ДФ Х

ZnO Мол. м. = 81,38

Цинку оксид добувають прожарюванням карбонату цинку або гідроксиду цинку.

За першим методом до киплячого розчину карбонату натрію добавляють водний розчин сульфату цинку так, щоб суміш залишилася слабко лужною. Утворений осад промивають декантацією, фільтрують і промивають на фільтрі водою до зникнення реакції на сульфати. Після висушення прожарюють осад у фарфорових чашках при температурі вище 3000С. Залежно від концентрації реагуючих речовин та температури основний карбонат цинку може мати різний склад. Найпоширеніший препарат складу 2nCO3 * 3Zn (OH)2. Вищезазначені реакції відбуваються за схемою:

5ZnSO4 + 5Na2CO3 + 3H2O = 2ZnCO3*3Zn(OH)2v + 5Na2SO4 + CO2^,

2ZnCO3*3Zn(OH)2 = 3H2O + 5ZnO + 2CO2^

Цинку оксид – аморфний білий або жовтуватий порошок без запаху, нерозчинний у воді та спирті. При нагріванні жовтіє, при охолодженні знову стає білим. Цей процес зв’язаний з односторонньою деформацією кристалів ZnО під впливом підвищеної температури. Викликані нагріванням значні коливання іонів кисню і цинку сприяють наближенню протилежно заряджених іонів і посиленню поляризованості, а це викликає деформацію кристалів і призводить до появи забарвлення. Цинку оксид розчиняється в розбавлених мінеральних кислотах і в оцтовій кислоті з утворенням солей. Завдяки атмосферному характеру цинку оксид розчиняється в лугах з утворенням цинкатів. Звичайно приписують їм формулу мета цинкатів, хоч у водному середовищі вони гідратовані і є гідроксикатами:

ZnO + 2NaOH = Na2ZnO2 + H2O

ZnO + NaOH + H2O = NaZn(OH)3

Цинку оксид розчиняється також у розчині аміаку внаслідок утворення комплексних солей з координованими молекулами NH3:

ZnO + 4NH3 + H2O = Zn (NH3)4(OH)2

Цинку оксид застосовується як антисептичний і в’яжучий засіб у вигляді присипок, мазей і пас. Входить до складу готових лікарських засобів: гальманін, дитяча присипка, цинкова мазь, супозиторіїів анестезол, неоанусол. Є складовою частиною лейкопластиру та деяких кремів проти загару.

2. Цинку сульфат (син. цинковий купорос, рос. цинка сульфат, цинк сернокислый; лат. Zinci sulfas), ДФ Х

ZnSO4*7H2O Мол. м. = 287,56

Щоб добути цинку сульфат, технічний цинк розчиняють у розбавленій сірчаній кислоті. До розчину добавляють невелику кількість чистого цинку і кип’ятять. Частина цинку повинна залишитись нерозчинною. Цинк витісняє важкі метали, які містяться в розчині як домішки. Розчин фільтрують і добавляють до нього окислювач (пероксид водню або хлор) для окислення двовалентного заліза в тривалентне. Після цього розчин кип’ятять з невеликою кількістю чистого оксиду цинку, який осаджує залізо у вигляді Fe(OH)3. Осад відфільтровують, промивають невеликою кількістю холодної води і висушують на повітрі. Цинку сульфат утворюється за рівнянням:

Zn + H2SO4 = ZnSO4 + H2^

Цинку сульфат – білі прозорі кристали або дрібнокристалічний порошок в’яжучого металічного смаку, без запаху, розчинний у 0,7 ч. холодної і в 0,2 ч. киплячої води та в 1 ч. гліцерину. Не розчиняється в спирті. При