точністю до 0,01 г і змішують з 100 мл дистильованої води по ГОСТ 6709 – 75 (рН = 5,4 – 6,0). Після перемішування стаканчик з суспензією підносять до електродів рН-метра (ЛПУ-01 або подібного типу). Вміст HCl можна перерахувати по даних табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Вміст HCl залежно від рН суспензії оксиду у воді
рН суспензії | Концентрація грам-іонів
Н+ в 1 л | Вміст HCl в Al2O3
2,25 | 0,00563 | 0,510
2,50 | 0,00316 | 0,290
2,75 | 0,00178 | 0,160
3,00 | 0,00100 | 0,090
3,25 | 0,000563 | 0,051
3,50 | 0,000316 | 0,029
3,60 | 0,000251 | 0,023
3,75 | 0,000178 | 0,016
Продовження табл. 3.1.
4,10 | 0,000070 | 0,007
4,20 | 0,000063 | 0,006
4,30 | 0,000050 | 0,0015
3.3. Визначення гранулометричного складу грубодисперсного продукту.
Метод ґрунтується на просіюванні проби через набір сит на вібраційній машині. Сита готують на ультразвуковій очищувальній установці, помістивши їх у вертикальному положенні у ванночку до повного занурення в дистильовану воду на 10 хв. Виключають ультразвуковий генератор, сита виймають і сушать в сушильній шафі на протязі 1 години (110 ± 5єС).
Наважку продукту 0,4900 – 0,5100 г, взяту на аналітичній вазі, поміщають на верхнє сито 120 мкм і закріплюють кришкою. Сита струшують у вібраційній машині 60 хв., потім обережно відпускають кріплення, виймають і акуратно зважують окремо кожне сито з фракцією, що затрималась на ньому, з допомогою лабораторної ваги не нижче 2-го класу точності.
Операцію струшування, відбивання і зважування повторяють доки зміна маси кожного сита не перевищуватиме ± 0,003 г.
Після цього кожне сито з піддоном сушать в сушильній шафі (105±5єС) одну годину і ставлять на охолодження в ексикатор. Після охолодження знову зважують.
Обчислення результатів проводимо наступним чином:
Масова частка фракції менше 20 мкм (Х1) у відсотках визначається за формулою:
; (3.4)
де m1 – маса залишку на даному піддоні, г;
m – маса взятої наважки проби, г.
Масову частку фракції менше 35 мкм (Х2) обчислюємо за формулою:
; (3.5)
де m2 – маса залишку на ситі 20 мкм, г.
Масову частку фракції менше 45 мкм (Х3) обчислюємо за формулою:
; (3.6)
де m3 – маса залишку на ситі 45 мкм, г.
Масову частку фракції менше 65 мкм (Х4) обчислюємо за формулою:
; (3.7)
де m4 – маса залишку на ситі 45 мкм, г.
Аналогічно визначаємо масові частки фракцій більше 90 і більше 120, приймаючи за результат середнє значення результатів двох паралельних визначень, розбіжність (d) між якими не перевищує 4% для всього діапазону вимірювань.
Результати вимірювання зведено в табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Гранулометричний склад низькодисперсного Al2O3
Розмір частинок, мкм | Результати вимірювання
масової частки, % | Похибка Д, %
< 20
< 35
< 45
< 65
< 90
< 120 | до 22
від 20 до 30
від 30 до 45
від 45 до 60
від 60 до 75
від 75 до 95 | ± 2
± 2
± 2
± 2
± 2
± 2
3.4. Визначення величини питомої поверхні по низькотемпературній адсорбції азоту (БЕТ) проводили по методиці приведеній в додатках.
Результати одержані в процесі синтезу парофазним методом приведено в табл. 3.3. Неважко запримітити, що витрата хлориду алюмінію, як і інших реагентів підтримувалась досить стабільною, відповідно встановлювалися температурні режими по стадіях процесу, оскільки зростання величини подачі реагентів закономірно зміщувало температурний фронт в сторону хвостової частини технологічної схеми. Власне, це і регламентувало продуктивність установки через труднощі нейтралізації хлористого водню, кількість якого різко зросла. В кінці серії дослідів ми приблизились до максимальної продуктивності субліматора AlCl3 (4750 г), щоб остаточно переконатись в дієздатності вузлів установки. На нетривалий час (30 хв) установка справлялась з таким навантаженням. При цьому дисперсність оксиду і його питома поверхня дещо знизились.
Дані досліджень впливу технологічних параметрів на характеристики одержуваного оксиду алюмінію в процесі полум’яного синтезу приведено в табл. 3.4.
Таблиця 3.3
Основні експериментальні дані по синтезу Al2О3 парофазним методом
Таблиця 3.4
Результати синтезу Al2O3 методом полум’яного гідролізу AlCl3
№ п/п | Витрата реагента на год | t, єС | Властивості Al2O3
H2 | O2 | AlCl3 | pH суп. | Волога, % | S пит., м2/г | % виходу
1 | 20 | 10 | 0,50 | 490 | 3,02 | 1,1 | 99,6 | 85,4
2 | 30 | 15 | 0,75 | 530 | 3,50 | 1,0 | 109,5 | 88,8
3 | 40 | 20 | 1,20 | 600 | 3,65 | 1,0 | 100,0 | 92,0
4 | 50 | 25 | 2,00 | 650 | 3,92 | 0,8 | 140,4 | 91,8
5 | 60 | 30 | 2,50 | 700 | 4,10 | 0,6 | 168,3 | 95,6
6 | 80 | 40 | 3,00 | 800 | 4,20 | 0,5 | 175,9 | 96,2
7 | 100 | 50 | 3,50 | 900 | 4,30 | 0,4 | 156,7 | 96,5
8 | 120 | 60 | 4,12 | 950 | 4,45 | 0,5 | 145,9 | 96,4
Підвищення стійкості оксиду алюмінію до стирання можна, виходячи з гідроксиду, методом розпилювальної сушки водної суспензії в NH4OH і відмивкою аніонів до залишкового вмісту, який не перевищує норми. Суспензія Al(OH)3 переважно у вигляді частинок псевдобеміту з розміром 25 – 30 Ає розбризкується зверху в потік гарячого газу при температурі 170 ± 10єС. Одержані гранули гідроксиду потрібно потім прожарити 2 години при температурі 750 – 770єС, щоб сформувати міцну структуру гранул.
Як бачимо, затрати на випаровування води 10 – 15%-ної суспензії є дуже великі, важко відмити Al(OH)3