З з'єднань титану найбільше широко застосовується двоокис. У 1908 р. у США і Норвегії почалося виготовлення білила не з з'єднань свинцю і цинку, як робилося колись, а з двоокису титану. Таких білил можна офарбити в кілька разів велику поверхню, чим тим же кількістю свинцевого чи цинкового білила. До того ж у титанового білила більше відбивна здатність вони не отрутні і не сутеніють під дією сірководню! У медичній літературі описаний випадок, коли людин за один раз «прийняв» 460 м двоокису титану! (Цікаво, з чим він неї поплутав?) «Аматор» двоокису титану не випробував при цьому ніяких хворобливих відчуттів. Двоокис титану входить до складу деяких медичних препаратів, зокрема мазей проти шкірних хвороб,

Однак не медицина, а лакофарбова промисловість споживає найбільші кількості Ti2. Світове виробництво цього з'єднання набагато перевищило півмільйона тонн у рік. Емалі на основі двоокису титану широко використовують у якості захисних і декоративних покрить по металі і дереву в суднобудуванні, будівництві і машинобудуванні. Термін служби споруджень і деталей при цьому значно підвищується. Титанової білил офарблюють тканини, шкіру й інші матеріали.

Двоокис титану входить до складу порцелянових мас, тугоплавких стекол, керамічних матеріалів з високою діелектричною проникністю. Як наповнювач, що підвищує міцність і термостійкість, неї вводять у гумові суміші.

Серед нових матеріалів, яким наука приписує велике майбутнє, слід зазначити з'єднання титану з алюмінієм і нікелем і вуглецем. Про властивості никелида титану згадувалося вище. Інтерметаліди Ti3Al, TiAl, TiAl3 передбачається використовувати при робочих температурах до 700С. Карбіди титану мають дуже високу твердість і зносостійкість, сто дозволяє використовувати їх замість алмазних насадок як режущего інструмент.

Список використаної літератури.