Діяльність людини внесла зміни у природний колообіг еле-ментів і речовин. У XX ст. у зв'язку з науково-технічним про-гресом особливо посилився вплив людини на природу, що спричинило різні негативні зміни у навколишньому середо-вищі: отруєння і забруднення прісної води, забруднення Світо-вого океану і земної атмосфери, спустошення надр, винищення тварин і птахів аж до зникнення багатьох біологічних видів тощо. У зв'язку з цим особливого значення набуває екологія як наукова основа раціонального природокористування та охоро-ни живих організмів, серед них і людини.

Екологія — це наука про відношення організ-мів між собою та з довкіллям.

У побуті існує думка, що головну шкоду навколишньому середовищу завдає хімія, хімічні виробництва. Це не зовсім так. Головними забрудниками є теплоелектростанції, кольоро-ва металургія, транспорт. Наприклад, в атмосферу щорічно викидається 100 млн т оксиду сульфуру (ІV) SO2. Більше поло-вини цієї кількості припадає на частку теплоелектростанцій, четверта частина — на частку кольорової металургії і лише кілька відсотків — на частку чорної металургії та основної хімічної промисловості. Те саме можна сказати про викиди оксидів нітрогену та оксиду карбону (ІV), про тверді пилові викиди і канцерогенні мікроелементи.

Хімічна промисловість разом із нафтохімічною насправді відповідальна за появу в атмосфері аміаку, сірководню, хлори-дів і фторидів, формальдегіду, нафталіну, стиролу, толуолу, метанолу, нітратної, фосфатної, ацетатної і синільної кислот. Тепер у хімічній промисловості використовують різні фільтри, пилогазовловлювачі, які значно зменшують викидання Шкідливих речовин в атмосферу. Уловлюють і оксид силь фуру (ІV) SO2, який уходить до складу випального газу, а потім спрямовують його для добування сульфатної кислоти. На жаль, оксид сульфуру (ІV) ТЕЦ поки що не вловлюється. По-руч із ТЕЦ нагромаджуються величезні кількості попелу і шла-ків, які займають великі земельні площі. Хіміки розробили методи їх утилізації, наприклад виготовляють будівельні мате-ріали — цемент, цеглу, плитки.

Синтетичні полімери на відміну від природних не розкла-даються ферментами і залишаються в природі. Коли ж їх після використання спалюють, то тим самим лише збільшують за-бруднення повітря. Перед хіміками стоїть завдання розробки способів утилізації синтетичних матеріалів і створення нових полімерів, які б розкладалися в природі.

Дуже гостро стоїть питання про раціональне використання води і неприпустимість забруднення водойм. При цьому вра-ховується, що прісна вода становить тільки близько 2,5% від загальної кількості води на Землі. Кардинальне розв'язання проблеми полягає у створенні замкнених (безстічних) техно-логічних систем, коли використана вода очищується і знову повертається у виробництво.

Для України, де розвиток виробництва й урбанізація знач-но розширили витрачання води, це особливо важливо. Загаль-ний обсяг водоспоживання з урахуванням втрат в Україні досяг 30 км3 на рік, що становить 60% усього стоку її річок. Уже зараз відчувається нестача води у Донбасі, Криворіжжі, Приазов'ї, Криму.

Нині в Україні багато зроблено щодо захисту вод від за-бруднень. На багатьох заводах зведено очисні споруди, нейтралізатори, ставки-відстійники з повторним ви-користанням води, установки біохімічного очищення промислових стоків (Криворізький коксохімічний завод).

Конституція України встановлює, що в інтересах ниніш-нього і майбутнього поколінь в Україні вживаються необхідні заходи для охорони і науково обґрунтованого раціонального використання землі, її надр, природних ресурсів з метою по-ліпшення навколишнього середовища, в якому живе людина. Екологічні проблеми, породжені сучасним суспільним роз-витком, спричинили в усьому світі суспільно-політичний рух проти забруднення довкілля та інших негативних наслідків науково-технічного прогресу. В Україні у цьому плані діє Партія зелених.