у воді. Якщо по-значити вуглеводневий радикал буквою R, то склад мила виражається формулою R—COONa. За хімічною природою мило — це сіль, йонна сполука. Крім полярної частини —COO –Na+, у його складі є неполярний радикал —R, до складу якого можуть входити 12—17 атомів Карбону. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверх-ні, що полярні групи звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали — до неполярних часток бруду. Останні ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.
У твердій воді утворюються нерозчинні магнієві та каль-цієві солі карбонових кислот, через це мило втрачає свою мий-ну дію, а солі осідають на поверхні виробу:
Синтетичні мийні засоби, за всієї різноманітності їх хіміч-ного складу, мають подібну до мила будову молекул, в яких є розчинна у воді полярна частина і нерозчинний неполярний вуглеводневий радикал. Але вони, на відміну від мила, є соля-ми іншої хімічної природи й у твердій воді не утворюють не-розчинних сполук. У цьому полягає перевага синтетичних мийних засобів над натуральним милом.
Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР), їхнє широке застосуван-ня часто пов’язують із забрудненням навколишнього середо-вища, зокрема водойм. Річ у тім, що до мийних засобів дода-ють фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми, чиє бурхливе розмноження може спричинити заболочення водойми. Через це сучасні ПАР по-винні хімічно чи біологічно розкладатися після використання на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.