3. Куприметрія, пряме титрування. Метод ґрунтується на утво-ренні розчинної комплексної сполуки левоміцетину з купруму сульфатом у лужному середовищі (див. тотожність). Титрант — 0,01 M розчин купруму сульфату (свіжоприготований), індикатор — мурексид. Титрування ведуть від фіолетового до коричнево-червоного забарвлення, однакового із забарвленням контрольного досліду, Е = 2М. м.

4. Куприйодометрія, пряме титрування за замісником. До роз-чину левоміцетину в лужному середовищі додають розчин купруму сульфату. Осад купруму (II) гідроксиду відфільтровують, у фільт-раті розчинний куприлевоміцетиновий комплекс руйнують дією сульфатної кислоти з утворенням еквівалентної кількості купруму сульфату, яку визначають йодометрично, ідикатор — крохмаль, Е=2М.м.:

Проводиться контрольний дослід.

5. Аргентометрія або меркуриметрія. Методи ґрунтуються на окисненні левоміцетину гідрогену пероксидом у лужному середо-вищі, в результаті якого утворюються 2 молекули натрію хлориду, котрі визначають аргентометрично за Фольгардом або меркури-метрично з індикатором дифенілкарбазидом, Е = 1/2М. м.

6. Фотоколориметрія за утворенням азобарвника після віднов-лення нітрогрупи до аміногрупи з подальшим діазотуванням і азо-сполученням.

7. Йодометрія. Метод ґрунтується на окисненні продуктів лужного гідролізу левоміцетину. Експериментальне встановлено, що Е = 1/6М. м.

Броматометрія, зворотне титрування, Е = 1/4Л/. м.

Зберігання. У добре закупореній тарі, у склянках із темного скла.

Застосування. Левоміцетин належить до антибіотиків широко-го спектра дії, застосовується для лікування дизентерії, пневмонії, коклюшу, черевного тифу та інших інфекційних захворювань. Курс лікування 8—10 днів. У дитячій практиці використовують левомі-цетину стеарат, який не має гіркого смаку.

Побічні ефекти. Порушує функцію кровотворних органів, тому при лікуванні левоміцетином необхідний аналіз крові. Може викликати дисбактеріоз.