Неорганічні сполуки

4.3. Озон

Завдяки сильній окиснювальній здатності озон використовують для дезинфекції води і для усунення деяких її небажаних властивостей, зокрема таких, як запах, смак і колір води. Для визначення озону застосовують в основному йодометричний метод.

Озон визначають одразу після відбору проби, яку не можна консервувати. Результати аналізу виражають у мг О3/л.

Титриметричний метод визначення озону ґрунтується на окисненні озоном йодиду калію до молекулярного йоду, який титрують розчином тіосульфату натрію:

О3 + 2J– +2Н+ = О2 + J2 + Н2О;

J2 + 2S2О32– = 2J2 + S4О62–.

Робочим розчином тіосульфату з концентрацією 0.01 моль/л мож-на визначити озон при його вмісті 0.05 мг/л і більше.

Озонована вода може містити також іони заліза (III) або мангану (IV), нітрити, пероксиди та інші речовини, які заважають визначен-ню. Через те озон витискують із проби повітрям або азотом і по-глинають його розчином йодиду калію. Стабільність озону у воді зменшується з підвищенням температури і рН.

Методика визначення. У промивалку ємністю 1 л відбирають 800 мл проби води. Витискують озон азотом або повітрям, пропускаючи його через скляний фільтр із швидкістю 0.2-1.0 л/хв протягом 5 хв. Озон разом із газом_витискувачем пропускають через дві промивалки ємністю 400 мл. У першу наливають 200 мл 2.5% розчину йодиду калію, а у другу — 10 мл 0.01 моль/л робочого розчину тіосульфату натрію і 40 мл дистильованої води. Після закінчення поглинання озону скляний фільтр обмивають промивалкою з КJ і кількісно переносять з другої промивалки розчин тіосульфату натрію в першу. Додають 25 мл 10% розчину сірчаної кислоти, кілька краплин 0.5% розчину крохмалю і титрують розчином йоду з молярною концент-рацією еквіваленту 0.01 моль/л до появи синього забарвлення.

Паралельно проводять холостий дослід з дистильованою водою.

Концентрацію озону, мг/л (Сх), обчислюють за формулою:

Сх = (10 • К1 – V1 • К2) • 0.0100 • М • 1000/V

де 10 — об'єм розчину тіосульфату натрію, мл;

V1 — об'єм розчину йоду, який витрачено на титрування, мл;

К1 — поправочний коефіцієнт для приведення концентрації тіосульфату натрію до 0.01 моль/л;

К2 — поправочний коефіцієнт для приведення молярної концентрації еквівалента йоду до 0.01 моль/л;

V — об'єм проби води, мл;

0.01 — молярна концентрація еквівалента титруючих розчинів, моль/л;

М — молярна маса еквівалента озону, М(1/2 О3) = 24.00.

4.5. Хлор

Вміст "активного хлору" визначають у питній воді після її дезинфекції і в стічних водах, що підлягають хлоруванню, а також у деяких стічних водах, які забруднені хлором. У поверхневих водах хлор визначають у місцях, які розташовані нижче від місця скидання стічних вод.

Поняття "активний хлор" включає не тільки розчинені у воді молекули хлору, але й також діоксид хлору, хлораміни, органічні хлораміни, гіпо- хлорити, тобто багато хлорвмісних речовин, які можна визначати йодометричним методом. У практиці аналізу хлораміни та інші сполуки хлору позначають терміном "активний зв'язаний хлор", а молекулярний хлор і гіпохлорити як "активний вільний хлор".

Для аналізу вод, у яких міститься 0,1 мг і більше "активного хлору" в 1 л води, застосовують титрометричний йодометричний метод.

Проби води для визначення "активного хлору" не консервують і аналіз проводять одразу після відбору проби. Результати аналізу виражають у міліграмах С12 в 1 л води;

Хлор виділяє йод з розчину йодиду:

С12 + 2J– - J2 + 2С1–.

Йод, який виділяється, титрують розчином тіосульфату натрію у присутності крохмалю як індикатора:

J2 + 2Na2S2О3 > 2NаJ + Na2S4О6.

З використанням 0,01 моль/л робочого розчину тіосульфату натрію можна визначити 0,05 мг і більше "активного хлору" у пробі води об'ємом 500 мл.

Методика визначення. Відбирають 1000 мл проби води при кон-центрації "активного хлору" 1 мг/л і менше і 500 мл при концентрації від 1 до 10 мг/л так, щоб витрата тіосульфату натрію на титрування не перевищувала 20 мл. До проби води додають 5 мл льодяної оцтової кислоти і приблизно 1 г твердого йодиду калію. Титрування проводять на білому фоні робочим розчином тіосульфату натрію з концентрацією 0.01 моль екв/л до появи світло-жовтого кольору розчину. Потім приливають 1 мл 0.5% розчину крохмалю і продовжують титрувати до зникнення синього забарвлення.

Концентрацію "активного хлору", мг/л (Сх), обчислюють за формулою:

Сх = (V1 – V2) • С • М • 1000/V

де V1 — об'єм робочого розчину тіосульфату натрію, який витрачено на титрування проби води, мл;

V2 — об'єм тіосульфату натрію, який витрачено на титрування холостого розчину, мл;

V — об'єм проби води, мл;

С — концентрація тіосульфату натрію, моль екв/л;

М — молекулярна маса еквівалента хлору, М (1/2 С12) = 35.45.