Період І пол. ХІХ ст. знаменується в історії російського самодержавства досягненням апогею його могутності. Це час правління російських імператорів Олександра І і Миколи І, під керівництвом яких відбувається процес зміцнення самодержавства як основи суспільного, соціального та політичного життя Росії. Але разом з цим самодержавство стає тим чинником, який затримує подальший розвиток та прогрес всіх сфер і галузей життя Російської імперії. Саме тому глибоке і всебічне вивчення цього процесу є назрілою проблемою.
Актуальність даного дослідження полягає у тому, що, по-перше, в силу особливостей розвитку історичної науки на наших теренах в недалекому минулому, вказані події хоча і були об’єктом пильної уваги дослідників, проте висвітлювались не об’єктивно, із застосуванням марксистсько-ідеологічних поглядів та концепцій. Сучасні дослідники ж, навпаки, вважаючи проблему достатньо розкритою, практично не приділяють їй уваги. Узагальнюючих чи спеціальних праць з даної проблематики поки що не створено. По-друге, актуальність дослідження полягає також у розкритті витоків взаємодії і боротьби прогресивних і регресивних тенденцій, що проявляються в соціальних відносинах, класовій боротьбі та в політиці самодержавства, не тільки в Росії, а і в інших країнах Європи цього періоду. Все це загалом й зумовило вибір теми курсової роботи.
Об’єктом дослідження моєї праці виступають особливості становлення та зміцнення російського самодержавства у І пол. ХІХ ст. та відміни цього процесу в Росії від аналогічних процесів в країнах Європи.
Предметом дослідження є вивчення закономірностей вище названого процесу та соціальної сутності самодержавства, його еволюція та зміна ролі царя в історичному розвитку Росії.
Хронологічні межі охоплюють період з 1800 по 1855 рр. Тоді вказаний процес зміцнення самодержавства досяг своєї максимальної гостроти і завершення. Але нижню мету можна умовно пересунути до І чверті XVIII ст. – час утвердження і оформлення самодержавства за правління Петра І. Верхньою ж межею можна назвати 18 лютого 1855 р. – день смерті імператора Микола І, який є кінцевим рубежем цілого періоду російської історії, після чого починається новий період, коли набувають сили нові тенденції суспільного життя.
Метою дослідження є розкриття сутності самодержавства та розгляд особливостей процесу його становлення і зміцнення. Увага також приділена історії класової боротьби, утворенню державно-монополістичної надбудови, а також відображенню її політиці російського самодержавства.
Завданням своєї роботи я поставив:
проаналізувати передумови виникнення та зміцнення самодержавства.
охарактеризувати політику імператора Олександра І та його спробу реформ.
дати оцінку політиці Миколи І щодо зміцнення самодержавства.
Розгляд цих питань цікавив дослідників, праці яких я використав в своїй роботі. Насамперед ґрунтовною є праця Ключевського В. О. “Царствование императора Александра І” та “Царствование Николая І”. Сочинения в 9-ти томах. Том V. – М., 1989. Мною використано і іншу працю КлючевськогоВ.О. це “Курс російської історії”. Т. V. – М., 1940. Але слід зазначити, що основна інформація, яка активно мною використовувалася, міститься в статтях таких дослідників як, ФедоровИ.А. “Социальная сущность и эволюция рос. абсолютизма” Ерошнин Н. П. “Самодержавне І пол. ХІХ века и его политические институты”, Киняпина Н С. “Внутренняя политика царизма І пол. ХІХ в” та статтях інших авторів: Чистозвонова А. Н., Щапова Я., Окуня С. Б., Астольда де Нюстіна та ін. Всі ці статті надруковані в періодичних виданнях: “История СССР”, “Вопросы истории” та “Отечественная история” і “Вісті з України”.
В процесі написання роботи не залишилися поза увагою і джерела до даної тематики, до них можна віднести “Хрестоматію з історії СРСР” за редакцію С. С. Дмітрієва. К., 1953, та працю Подольської І. І. З працями не названих вище авторів, але які теж використовувались при написанні роботи, можна ознайомитись в списку літератури приведеному в кінці праці.
Практична значущість отриманих в ході дослідження результатів, головним чином полягає у тому, що вміщенні в роботі висновки, по новому переосмислений фактичний матеріал, можуть бути використані в ході підготовки відповідних занять з курсу історії слов’ян, а також можуть послужити основою для подальшої наукової роботи.
Структура курсової роботи побудована за поєднаним принципом: розділи розташовані за хронологічним принципом, але розгляд теми у цих розділах базується на проблемному принципі.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
