Із вчених, які народилися на Україні, але працювали за її межами, слід згадати Ісака Ілліча Китайгорського (1888 – 1965). Народився він у Кременчуці, вчився у Києві. Основні роботи Китайгорського присвячені хімії силікатів. Ним було розроблено методи виробництва нових типів скла, зокрема піноскла і надміцного штучного каменю, створено новий клас склокристалічних матеріалів – ситали. Сформулював правило упаковки молекул в органічних кристалах. [3, 54]. Він є автором книги по технології скла – “Теорія склоутворень і методи виготовлення скла” (1935) та “Технологія скла” (1939).

Відомими хіміками - неорганіками, які працювали у ХХ ст. і займалися практичними дослідженнями із неорганічної хімії були також Ю. В. Гагаринський, К. Б. Яцимирський, Ч. В. Коропецький.

Ю. В. Гагаринський (1915 – 1976), народився у Полтавській області. Працював на підприємстві хімічної промисловості в Україні. Основні праці присвячені вивченню термодинамічних властивостей галогенідів, оксидів та інших сполук урану, а також кристалічних структур неорганічних сполук і хімічних зв’язків у них. Один з перших застосував метод ядерно – магнітного резонансу для вивчення електронної структури та хімічних зв’язків у неорганічних сполуках. [9, 684].

Із 1966 р. на Україні під керівництвом К. Б. Яцимирського почалися роботи із біонеорганічної хімії. [3, 86]. К. Б. Яцимирський народився у Вінницькій області, закінчив Середньоазіатський інститут. Працював в Інституті загальної та неорганічної хімії на Україні, а з 1969 р. – в Інституті фізичної хімії, одночасно викладав у Київському університеті. Основні праці вченого присвячені хімії комплексних сполук, зокрема термохімії, застосуванню спектральних і радіоспектроскопічних методів для визначення структури і параметрів хімічного зв’язку в координаційних сполуках. Вивчав закономірності будови та властивості комплексних сполук перехідних металів і лантаноїдів у водних і неводних середовищах. Крім того, запропонував метод визначення константи стійкості комплексних сполук.

Ч. В. Коропецький (1932 – 1988), народився у Вінницькій області. Працював на Подільському механічному заводі, пізніше в Інституті фізики твердого тіла. Розробляв методи одержання і вивчення високочистих металів та сплавів, досліджував хімію поверхні металів та сплавів, розробив комплексні методи одержання металів високої степені чистоти.

У Львівському університеті досліджували кристалічну будову і властивості інтерметалевих сполук (І. Е. Гладишевський), в Ужгородському і Чернівецькому університетах вивчали хімію твердого тіла.

Неорганічна хімія як наука на Україні сформувалась у XIX – XX ст., українськими хіміками - неорганіками були досліджені методи одержання та вивчення різних класів речовин.

Найстаріша з хімічних наук – неорганічна хімія – і зараз розвивається дуже динамічно. За кількістю новітніх ідей, генерованих в останні роки, неорганічна хімія поступається лише фізичній хімії, залишаючи далеко позаду електрохімію, органічну хімію, квантову хімію та інші хімічні науки.

Досягнення сучасної мікроелектроніки неможливі без новітніх неорганічних матеріалів, що були одержані завдяки досягненням неорганічної хімії за останні десятиліття. Багато нових неорганічних матеріалів з надзвичайними властивостями використовується в космічній, ядерній, військовій техніці. Загалом всі сучасні досягнення у “високих технологіях” стали можливими значною мірою саме завдяки розвитку неорганічної хімії та дослідженням вчених – неорганіків.

Професор Л. В. Писаржевський створив електронну теорію будови молекул і зробив видатний вклад у теорію хімічних реакцій. Академік В. О. Плотнікова є основоположником теорії хімічних та електрохімічних процесів в неводних розчинах. Член-кореспондент АН УРСР В. О. Ізбеков першим у світі почав систематично вивчати процеси в розплавлених солях, професор В.В.Удовенко заклав основи хімії важливого класу координаційних сполук d-металів. [1, 25].

На сучасному етапі для розвитку власне неорганічної хімії основою залишається створення нових структур, відкриття нових реакцій та одержання глибоких знань про закономірності будови таких структур та механізми перебігу таких реакцій.

Вчені-хіміки у Київському Політехнічному Інституті працюють також і над іншим важливим напрямком – створення дрібнодисперсних матеріалів з розміром частинок 100 нанометрів і нижче – тих, що називаються наноматеріалами й інтенсивно вивчаються в багатьох провідних наукових центрах світу. Їм також вдалося одержати кілька нових матеріалів цього класу, зокрема, нанодисперсний оксид олова з розміром частинок близько 10 нм. [1, 26]. Такий матеріал викликав інтерес у деяких фірм (на жаль, не з України).

Ще один важливий напрямок дослідження у неорганічнїй хімії на сучасному етапі базується на розвитку галузі хімії координаційних сполук. В роботах проф. В. В. Удовенка та його учнів і послідовників Л. Г. Рейтера, О. М. Степаненка, Г. Б. Померанца, Т. Ф. Мазанка, А. М. Герасенкової, Н. І. Потаскалової, В. В. Голубкової та інших вивчено величезну кількість комплексів d-елементів з аміноспиртами, відкриті та узагальнені закономірності їх перетворень та властивості. [1, 27]. Ці результати, що опубліковані в багатьох оригінальних та оглядових наукових статтях є прикладом фундаментальної науки.

Як і інші фундаментальні природничі науки, хімія в своєму розвитку розгалужувалася в напрямах, що пізніше набували ознак самостійних наук: органічна хімія, фізична хімія, агрохімія, біохімія, колоїдна хімія, електрохімія... Перелік можна продовжувати, але основним “стовбуром” залишається саме неорганічна хімія.

2. Відкриття українських хіміків в сфері органічної хімії

У Харківському університеті на факультетах, де вивчалися фізичні та математичні науки читався і курс хімії. Наукові інтереси хіміків у той час були зосереджені на вивченні якісного і кількісного складу руд, мінералів, методів їх аналізу. Курс технічної хімії у Харківському університеті викладав Ф. І. Гізе (1781 – 1821). Він опублікував “Підручник фармації”, “Курс загальної хімії для навчальних закладів” та ін.. [2, 112]. Це був перший підручник з хімії, виданий на Україні.