У Київському університеті курс по органічній хімії викладав український хімік С. Зенович (1779-1856). Програма курсу складалася з теоретичних і практичних питань вивчення речовин рослинного походження (смоли, цукру, волокна, кислоти, жиру). Другий розділ курсу складався з хімії речовин тваринного походження (крові, молока, шерсті, кісток). [8, 296].

Відомий професор М. І. Коновалов у Київському політехнічному інституті ввів курс лабораторних робіт з органічної хімії. В результаті досліджень, які проводились в Київському політехнічному інституті Коновалов отримав продукт реакції нітрування. До його уваги також припала хімія металоорганічних сполук. Він проводив ряд синтезів з магнійорганічними сполуками. При вивченні природи кавказької нафти М. І. Коновалов розробив методи виділення, очистки і отримання нового класу циклічних насичених вуглеводнів, названих нафтенами. В 1888 році М. І. Коновалов встановив, що розбавлена азотна кислота діє на циклічні вуглеводні з утворенням нітросполук. [2, 218]. Пізніше М. І. Коновалов досліджував реакції нітрування органічних сполук: гексану, гептану, октану, толуолу, пропілбензолу. Було показано, що метод нітрування дозволяє вводити нітрогрупу в побічний ланцюг ароматичних вуглеводнів: раніше це не вдавалося.

Вчений відкрив кольорову реакцію між натрієвими і калієвими солями нітросполук з трихлористим залізом (яскраво – червоне забарвлення). Найбільш ефективною була реакція відновлення 2 - фенілнітроетану цинковими ошурками в лужному розчині. Коноваловим були отримані нітросполуки в жиро ароматичному ряді змішаного типу. Механізм дії таких реакцій вивчався на реакції нітрування ізопропілбензолу. Значний інтерес представляють дослідження із нітрування вуглеводнів з двома ізопропільними групами. М. І. Коновалов показав, що направлення і швидкість реакції залежать від будови вуглеводнів. Легше всього заміщався третинний, потім вторинний атом водню, що свідчило про полегшення нітрування при розгалуженій молекулярній структурі. [2, 224]. Відкрита реакція нітрування відіграла велику роль у розвитку органічного синтезу.

Вивченням хімії барвників займалися також М. М. Ворожцов та А. І. Кипріанов.

М. М. Ворожцов (1881-1941) встановив будову бісульфідних сполук нафтолів, азобарвників нафталінового ряду і механізм бісульфідної реакції. [9, 208]. М. М. Ворожцов – один із організаторів промисловості анілобарвників. Автор монографії “Основи синтезу проміжних продуктів і барвників”. Він є засновником вітчизняної школи хіміків, які працювали в області хімії барвників.

А. І. Кипріанов (1896 –1972) працював професором Київського університету. Основні праці вченого відносяться до хімії органічних барвників. Синтезував ряд нових ціанінових барвників. Дослідив залежність кольору барвника від його будови, а також здійснив синтез природного антибіотика іодиніна (1950). [2, 202].

Дослідженням барвників займався хімік В. Г. Шапошніков. У праці “Дослідження в області азинових і амонієвих речовин” він описав повний огляд розвитку технології азинових і амонієвих барвників, їх синтез і застосування, даються енциклопедичні свідчення про 900 важливих сполук цього ряду. Основна частина праці присвячена експериментальним дослідженням по синтезу різних амонієвих сполучень із алкільними радикалами. При вивченні хімізму фарбування прямими і субстантивними барвниками В. Г. Шапошніков запропонував методи кількісного визначення барвників на волокні – за вмістом сульфоксилів азоту і прямим зважуванням зразків на приборі за точного кондиціювання волокнистих речовин.

Вивченню будови органічних сполук присвятив свою наукову діяльність український вчений Г. Л. Стадников (1880 – 1973). Він народився в Дніпропетровській області. Основні праці присвячені вуглехімії та будові органічних сполук. Разом з Н. Д. Зелінським відкрив реакцію одержання б – амінокислот (1906). [5, 264]. Розробив метод обезводнення гідроторфу, вивчав колоїдно – хімічні властивості, будову гумінових кислот. Розвинув органічну теорію походження і еволюції вугілля та нафти.

Вивченням будови і фізіологічної активності органічних сполук займався І. Я. Постовський (1898 – 1980). Вчений народився в Одесі, працював в Одеській лабораторії. Хімік вивчав таутомерію та теорію кольоровості, досліджував будову природних органічних пігментів. Створив нові протитуберкульозні препарати, брав участь у організації виробництва фторорганічних сполук.

В Харківському університеті дослідження по органічній хімії, в основному фітохімії, проводив на кафедрі фармацевтичної хімії медичного факультету Н. А. Валяшко. У праці “ Про зібрані частини плодів колючої крушини” (1908) вчений дослідив, які речовини знаходяться в ягодах колючої крушини, володіють слабкою дією, встановив, що в ягодах знаходяться в невеликій кількості триоксиметилантрахінон, він і утворює слабу дію колючої крушини. [9, 198].

Н. А. Валяшко організував спектрографічні дослідження органічних речовин в ультрафіолетовому промінні. Вчений також проводив спектрографічні дослідження органічних речовин. Були вивчені спектри біля 200 різних похідних бензолу, піразолону та інших речовин, а також вплив на них різних розчинників і реагентів.

У Вінницькій області народився Л. Д. Бергельсон (1918 – 1979), вчений працював в Інституті хімії природних сполук. Свої дослідження присвятив хімії фізіологічно активних сполук. Вивчав структуру і функції біологічних мембран. Провів цикл досліджень по стехіометрії і конформаційному аналізу сполук аліфатичного та аліциклічного рядів. [5, 68].

В Одесі народився А. В. Богатський (1929 – 1983), там же і працював в Інституті загальної і неорганічної хімії. Досліджував динамічну стереохімію, конформаційний аналіз гетероциклів, хімію фізіологічно активних речовин, хімію макроциклів. [4, 49]. Розробив методи синтезу та вивчив структуру та комплексоутворюючі властивості макроциклічних поліефірів і поліциклічних амінополіефірів.

Українські хіміки ХІХ-ХХ ст., що працювали у області органічної хімії присвятили свої праці дослідженню будови різних природних органічних речовин, на основі яких синтезували багато органічних речовин з такими ж фізичними та хімічними властивостями. Завдяки цьому вчені-органіки тепер мають можливість синтезувати органічні речовини, яких не існує в