Величезний внесок в розвиток науки зробив Олександр Володимирович Паладін (1885 – 1972), який вивчав біохімію тваринних організмів, особливо м’язову діяльність. Ним детально досліджено значення креатину (бере участь в енергетичному забезпеченні м’язового скорочення), біохімічні процеси стомлювання, відпочинку і тренування м’язів. Із 1919 року вчений першим в колишньому СРСР почав дослідження вітамінів і авітамінозу, синтезував водорозчинний аналог вітаміну К – вікасол, який широко використовується в медицині. [5, 262]. Паладін також вивчав питання біохімії головного мозку.

Кафедра біохімії Львівського університету у довоєнні роки (до 1939 року) займалася вивченням процесів, які проходять у м’язових тканинах. Цією проблемою займався Яків Олександрович Парнас (1884 – 1949), родом з Львівської області, працював директором Інституту медичної хімії Львівського університету. Він досліджував тканинний обмін речовини і ферментативні процеси м’язового скорочення. Парнасом було відкрито процес фосфоролізу – розщеплення глікогену за участю фосфорної кислоти (1935). Разом із датськими фізиками вчений запропонував шляхи використання радіоактивного ізотопу фосфору як мітки при біологічних дослідженнях; вчені значно розширили і доповнили картину метаболізму вуглеводів у м’язах, яка зараз насить назву – схема Ембдена – Мейєргофа – Парнаса. [2, 337].

На Тернопільщині народився один з найвидатніших біохіміків Іван Якович Горбачовський (1854 – 1942). Жив і працював він у Відні та Празі. Певний час був міністром народного здоров’я Австрії, викладав в Українських університетах Праги та Відня. За освітою Горбачовський був лікарем, що і визначило шляхи його наукових інтересів.

Праці вченого відносяться до органічної хімії та біохімії. Основним дослідженням є синтез сечової кислоти, яка разом з солями - уратами завжди міститься у тканинах, сечі і поті ссавців і при порушенні обміну речовин скупчується у вигляді каміння, падагричних відкладів. Горбачовським також відкрито фермент ксантиноксидазу, який бере участь в утворенні сечової кислоти в організмі; здійснено синтез гліцерину і креатину. [2, 128].

В Золотоноші на Черкащині народився Олексій Миколайович Бах (1857 – 1946). Він був президентом Всесвітнього хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва.

Наукові інтереси вченого були зосереджені на вивченні асиміляції вуглецю зеленими рослинами, окисних та ферментативних процесах живих організмів. Ним розроблено методи афінної хроматографії, яка широко використовується для розділення та очистки біологічних речовин. [3, 28].

Максим Федорович Гулий (1905 - 1972), родом із Чернігівської області, працював в Українській сільськогосподарській академії. Основні дослідження присвячені вивченню властивостей білків і їх біосинтезу. Встановив зміну первинної структури та властивості білків, які синтезуються в організмі. Розробив методи виділення і очистки, а також промислового виробництва деяких ферментів – глюкозооксидази і каталази. [5, 114]. Запропонував методи нормалізації обміну при діабеті.

Рудольф Йосипович Салганик (1923 - 1984), народився в Києві, працював в Інституті цитології та генетики. Основні дослідження відносяться до біохімії та молекулярної генетики. Запропонував спосіб дії на вибрані гени з допомогою комплементарних РНК та ДНК, які несуть реакційно здатні групи. (1978). [7, 254]. Розробив принцип лікування вірусних захворювань людей і тварин ферментами – нуклеазами.

У Києві народився також Сергій Миколайович Виноградський (1856 – 1953). Вчений-хімік був членом французької Академії Наук, працював у Пастерівському інституті (Париж). Займався дослідженнями питань загальної мікробіології, а також ґрунтової, творцем якої вважається. Виноградським відкрито явище хемосинтезу – утворення організмами різних компонентів клітин завдяки енергії окислення органічних і неорганічних сполук. [2, 98]. При дослідженні сіркобактерії він виявив, що окислення сірководню для них аналогічне “диханню”.

Отже, разом з біохімією на Україні розвивалась і медицина. Великий внесок у розвиток цих наук здійснили згадані вище вчені, які дослідили позитивну і негативну дію різноманітних речовин на живі організми, зокрема на організм людини. Були відкриті нові антибіотики, вітаміни, ферменти, які беруть участь в утворенні різних речовин в організмі та процесах обміну.

5. Дослідження із колоїдної та аналітичної хімії. Хімічна технологія.

У 50-тих роках минулого століття на Україні з’явилися перші дослідження з колоїдної хімії. Дослідження пов’язані з іменем Іллі Григоровича Бощова, який є одним із основоположників в цій області хімії в світі. Вчений, зокрема, стверджував, що одні і ті ж речовини можуть існувати у кристалічній і колоїдній формі. Він також встановив, що між величиною частинок різних колоїдів і швидкістю їх дифузії існує обернена залежність. [6, 293].

В 1968 році створено інститут колоїдної хімії і хімії води АН України імені А. В. Думанського. Антон Володимирович Думанський (1880 – 1967) один з найбільш знаних у світі спеціалістів в цій області. Він був одним із засновників колоїдної хімії на Україні. Серед наукових здобутків українського періоду діяльності вченого є ультрамікроскопічні дослідження розмірів колоїдних частин. Думанський розробив методи кількісного визначення зв’язаної води, пояснив дію цієї води на діелектричні властивості дисперсних систем. [2, 155]. Основні праці вченого присвячені створенню нових методів визначення зв’язаної води та дослідженню умов утворення та осадження колоїдних розчинів.

Хімія високомолекулярних сполук є однією з наймолодших галузей на Україні. До 1958 року дослідження проводилось тільки з окремих питань.

Важливі роботи з аналітичної хімії і ртуті, фізико – хімічних методів дослідження складу сполук здійснив Микола Сергійович Полуектов (1910 – 1986). Вчений запропонував декілька нових органічних реактивів для виявлення і визначення металів, зокрема широко відомий дипікриламін (реактив на калій). [9, 583]. Полуектов займався вивченням хімії координаційних сполук, їх складом і стійкістю в розчинах, розробив полум’яно – фотометричні методи аналізу для визначення ртуті.

Серед хімів – аналітиків, які народилися та працювали на Україні також і

Ю. К. Делимарський, В.