Юрій Костянтинович Делимарський (1904 - 1972), працював у Київському політехнічному інституті. Вніс значний вклад в термодинаміку та електрохімічну кінетику іонних розплавів. Створив метод полярографії розплавлених солей. [2, 147]. Він є одним з творців нової галузі промисловості – електролітичного виробництва тяжких і легкоплавких металів.

Василь Іванович Атрощенко (1906 - 1974), працював в Харківському хіміко – технологічному інституті. Основними напрямками досліджень вченого були: технологія зв’язаного азоту, кінетика хімічних процесів, розробка теоретичних основ хімічної технології. [5, 61]. Атрощенко також вивчав дію тиску на каталітичні та масообмінні процеси.

Анатолій Семенович Бережной (1910 - 1985), працював у Харківському політехнічному інституті. Основні праці відносяться до фізхімії силікатів та хімічної технології. Вчений розробив теоретичні проблеми будови багатокомпонентних систем, технологію одержання шпінельних і інших вогнестійких речовин. [2, 43].

Отже, колоїдна, аналітична хімія та хімічна технологія на Україні почали розвиватись аж у XX ст. Вчені, які згадуються вище розвивали ці науки на Україні. Створенням нових хімічних технологій зараз широко займаються у наукових закладах АН України, таких як Інститут фізико – органічної хімії та вуглехімії, а також у інших багаточисленних науково – дослідних центрах, як академічних, так і відомчих.

Висновки

У першій половині ХІХ ст. в системі АН України створювались нові науково-дослідні інститути хімічного профілю (Інститут фізичної хімії, Інститут загальної і неорганічної хімії, Інститут органічної хімії).

Найстаріша з хімічних наук – неорганічна хімія, як наука на Україні сформувалась у XIX – XX ст.. Українськими хіміками - неорганіками були досліджені методи одержання та вивчення різних класів речовин. (В. І. Вернадський, Л. В. Писаржевський, В. О. Плотников, В. О. Ізбектов, В. В. Удовенко).

Неорганічна хімія і зараз розвивається дуже динамічно. За кількістю новітніх ідей, генерованих в останні роки, неорганічна хімія поступається лише фізичній хімії, залишаючи далеко позаду електрохімію, органічну хімію, квантову хімію та інші хімічні науки. Досягнення сучасної мікроелектроніки неможливі без новітніх неорганічних матеріалів, що були одержані завдяки досягненням неорганічної хімії за останні десятиліття. Багато нових неорганічних матеріалів з надзвичайними властивостями використовуються в космічній, ядерній, військовій техніці. Загалом всі сучасні досягнення у “високих технологіях” стали можливими значною мірою саме завдяки неорганічній хімії. На сучасному етапі для розвитку власне неорганічної хімії основою залишається створення нових структур та одержання глибоких знань про закономірності будови цих структур, відкриття нових реакцій та механізми перебігу таких реакцій; розвиток досліджень у галузі хімії координаційних сполук.

Як і інші фундаментальні природничі науки, хімія в своєму розвитку розгалужувалася в напрямах, що пізніше набували ознак самостійних наук: органічна хімія, фізична хімія, агрохімія, біохімія, колоїдна хімія, електрохімія...

Українські хіміки ХІХ-ХХ ст., що працювали у області органічної хімії присвятили свої праці дослідженню будови різних природних органічних речовин, на основі яких синтезували багато органічних речовин з такими ж фізичними та хімічними властивостями (М. І. Коновалов, М. М. Ворожцов, І. Я. Постовський, Н. А. Валяшко, А. В. Богатський). Завдяки цьому вчені-органіки тепер мають можливість синтезувати органічні речовини, яких не існує в природі. Ці органічні сполуки використовуються в медицині, на будівництві, для виготовлення побутової хімії.

Фізична хімія на Україні широко розвивається в останні десятиліття, особливо в області гетерогенного каталізу, адсорбції, фото- і електрохімічних процесів, хімії розчинів, твердого тіла (О. І. Бродський, Г. К. Боресков, В. О. Кістяківський, А. Ф. Капустинський).

Разом з біохімією на Україні розвивається і медицина. Українські хіміки – О. В. Паладін, Я. О. Парнас, С. М. Виноградський – дослідили позитивну і негативну дію різноманітних речовин на живі організми, зокрема на організм людини. Були відкриті нові антибіотики, вітаміни, ферменти, які беруть участь в утворенні різних речовин в організмі та процесах обміну

Колоїдна, аналітична хімія та хімічна технологія на Україні почали розвиватись аж у другій половині XX ст. В Українських науково – дослідних центрах цими хімічними науками займалися вчені: А. В. Думанський, М. С. Полуектов, Ю. К. Делимарський. Створенням нових хімічних технологій широко зараз займаються у наукових закладах АН України, таких як Інститут фізико – органічної хімії та вуглехімії, а також у інших науково – дослідних центрах, як академічних, так і відомчих.

Серед усіх галузей природничих наук хімія є особливою, бо створює такі хімічні речовини, яких немає у природі і яких людина в минулому не могла собі уявити. Тому хімії можемо прогнозувати велике майбутнє і можемо бути впевнені в тому, що завтрашній світ буде ще більш хімізованим світом.

Використана література

Андрійко О. Нові вуглецеві матеріали для енергоперетворюючих електрохімічних систем. //Российский химический журнал. – 2003. – № 2. – С. 24 - 27.

Волков В., Якимович В. Выдающиеся химики мира.– М., 1991. – 656 с.

Видатні вчені-хіміки. Довідник для вчителів. /Уклав В. Возний. – К., 1993. – 112 с.

Енциклопедичний словник юного хіміка: В 2 т.– М., 1990. – Т. 1. – С. 49 - 67; Т. 2. – С 283.

Зоммлер. К. Химия: Справочник школьника и студента. /Под. ред. Р. Цеттлер. – М., 1999. – 384 с.

Микеле Дж. История химии. /Под. ред. С. Погодина. – М., 1986. – 452 с.

Мусабеков Ю. и Черняк А. Видающиеся химики мира. Библиографический указатель. – М., 1989. – 360 с.

Химическая энциклопедия: В 5 т. – М., 1988. – Т. 1. – С. 296, 349.

Химия: Большой энциклопедический словарь. /Гл. ред. И. Кнунянц. – М., 1998. – 792 с.

Яцимирський Н. Химические науки. /Украинская советская энциклопедия: В