Якщо ми будемо розглядати стрес основну причину різних хвороб та ігнорувати роль харчування, то можливо очікувати, що дикі тварини виявляють більшу схильність до хвороб, ніж люди, тому що стресова реакція у диких тварин проводить межу між життя і смертю. Проте, ми всі знаємо, що правдою є протилежне.

Дикі тварини виділяють набагато більше адреналіну, ніж їх домашні родичі. Ця інформація представлена у порівнянні з вагою адреналінової залози дики тварин з тваринами, яких використовували під час досліджень. Це ілюстровано у таблиці 1.

Таблиця 1.

Порівняння ваги адреналінової залози диких і лабораторних тварин.

Об’єкт | Відсоткове співвідношення адреналіну до ваги тіла

Лабораторні щурі | 0,0257

Дикі щурі | 0,0471

Лабораторні миші | 0,0295

Дикі миші | 0,0675

Це показує, що у диких щурів адреналінові залози є звичайно вдвічі більші, ніж у лабораторних тварин.

Дикі щурі і дикі миші мають більші адреналінові залози, які продукують більше адреналіну дикі істоти хворіють більше, ніж приручені. Це показує, що стресова теорія є в біді. Стресова теорія не може довести основну причину хвороби. Основною причиною більшості хвороб є харчування.

Ферменти при різних температурах

Ми завжди розуміли, що високі температури, які звичайно використовують під час приготування їжі руйнують ферменти.

Провели експеримент на картопляному крохмалі у вдвох стравах, додаючи однакову кількість води і слини до кожної. Слина містить фермент амілазу відомий як птіалін. Одна страва розташована у теплій кімнаті з температурою близько 80оF, а іншу страву у холодильнику з температурою близько 40оF. Цей дослід може демонструвати, що крохмаль при кімнатній температурі може перетравлюватись повторно, травлення при температурі 40оF буде відбуватися повільно.

Якщо треба прискорити перетравлення, то можна покласти страву з крохмально-ферментативної суміші в кімнату з температурою близько 100оF, ферменти будуть принаймні в чотири рази швидше працювати, ніж при температурі 80оF, при 120оF вони можуть у вісім разів швидше працювати, ніж при 80оF, при 160оF – у 16 разів швидше. Але при 160оF ферменти виснажуються через півгодини і не можуть продовжувати свою роботу.

Хімія говорить, що при 160оF (60о) білки денатурують (змінюють природу), що входять до складу ферментів. Але це не пояснює чому ферменти роблять більше роботи при високих температурах. Хімія не може пояснити цього, але біологія має пояснення. Коли температура живого організму зростає, то ферменти працюють швидше, ніж при нормальні температурі. Це має особливу цінність у гарячковому стані з бактеріальною інфекцією. Зростання температури при гарячці індукує швидшу ферментативну дію, а це є несприятливим для бактерій. Білі кров’яні клітини є незмінними під час гарячки і часто, коли гарячка спадає, білі кров’яні клітини виконують коротку роботу з бактеріями поглинаючи і перетравлюючи їх за допомогою механізму. Який називають фагоцитозом.

Отже, гарячка часто є необхідно і приймати аспірин чи інші ліки не потрібно. Якщо температура є високою, то краще викликати лікаря. Під час такої роботи ферменти виснажуються. Система позбавляється від них через сечу. Багато тестів виявили різні ферменти у сечі, не тільки після гарячки, але й після фізичних вправ. Це виснажування є атрибутом функціонування живого організму. Ми знову отримали доказ того, що у ферментів при виснаженні білок не денатурує.

Ферменти виділяють не тільки через сечу, а й через піт з іншими речовинами. Багато тисяч тестів сечі виявили ці використані ферменти. Вони не є придатними для повернення в тіло. Є помилковою думка, що організм не потребує надходження ферментів з їжею, оскільки він може виробити власні ферменти.

4. Ферментативна активність і тривалість життя

Ми вже розглянули простий експеримент як гарячка ускладнює роботу ферменті і вони виснажуються швидше. Давайте розглянемо, як спека і холод впливають на ферменти в живому тілі. Найкращий приклад – це мала тварина. Яку називають Дафнія, яка живе у воді і служить їжею для малої риби.

Провели експеримент в якому одна тварини була розміщена в малому глечику, який містив воду і їжу. Серію таких глечиків розмістили в ванній, де змінювали температуру. За тваринами спостерігали поки всі не загинули. Тривалість життя потім обчислювалась за специфічними температурами кожної тварини. Результати наведені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Тривалість життя в залежності від швидкості

використання ферментів

Температура | Тривалість житті

оF | оС | Дні

46 | 8 | 108,2

50 | 10 | 87,8

64 | 18 | 40,0

82 | 28 | 25,6

При найхолоднішій температурі 46оF, Дафнії жили 108днів, ї пульс був 2 удари в секунду. При найтеплішій температурі, 82оF, тварини жили тільки 26 днів, але їх пульс був 7 ударів в секунду.

4.1. “Жваві” ферменти використовуються швидше. Очевидно, що при теплій температурі метаболічні ферменти виконують велику роботу, що зберегти плаваючих тварин у жвавому теплі, щоб зберегти серцебиття дуже швидким і функції тіла у швидкому темпі. Ферменти цих тварин виснажуються через 26 днів. В холодній температурі метаболічні ферменти виконують набагато менше роботи, тому що тварини є повільними. Функції їх тіла виконуються у повільному темпі, ніж при теплій температурі. В результаті їх ферментативний потенціал не виснажується до 108 днів.

4.2 Людські ферменти в старості

наскільки сильні ферменти тіла в холодному віці порівняно зі старістю? Вони слабнуть у старшому віці. Доктор Мейер виявив, що ферменти слини у молодому віці в 30 разів сильніші, ніж у осіб у віці понад 69 років. В Німеччині тестували 120 зразків сечі з ферментом, що перетравлює крохмаль