2) Створення виробничо-технологічних комплексів і промислово-фінансових груп.

Таке створення розглядається як механізм об’єднання на міжгалузевому і галузевому рівні виробничих можливостей і науково технічного потенціалу підприємств різної спеціалізації, підпорядкування і форм власності для виробництва ними кінцевої продукції, ресурсозберігання і покращення умов працевлаштування населення. На першому етапі необхідно об’єднати виробників (імпортерів) сировини, хімічні підприємства і фінансові установи, що спроможні інвестувати виробничі процеси, інноваційну діяльність, впровадження нових технологій. На другому етапі доцільно включити науково-технічні установи, реалізація розробок яких може забезпечити зростання конкурентоспроможності хімічної продукції і подальше підвищення ефективності технологічних процесів. Важливою особливістю виробничо-технологічних комплексів і промислово-фінансових груп є те, що вони завдяки об’єднанню фінансового, виробничого і торгового капіталу активізують інвестиційні і інноваційні процеси, будуть сприяти прискоренню структурної перебудови виробництва і підвищення його конкурентоспроможності.

3) Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків

Одним з провідних завдань в найближчі роки є нарощування експортного потенціалу і забезпечення в ньому структурних якісних змін. Слід здійснити заходи, що направлені на вдосконалення структури експорту за рахунок скорочення вивозу сировинних і енергетичних ресурсів і напівфабрикатів, стимулювання створення наукоємних експортоорієнтованих виробництв, що забезпечать нарощування експорту хімічної продукції більш глибинної переробки. Необхідно також застосувати жорсткі економічні і адміністративні заходи по захисту і стимулюванню власних виробництв, що спроможні випускати якісну імпортозаміщуючу продукцію. Окрім того необхідно впровадити наступні методи захисту вітчизняних товаровиробників:

- в галузях виробництва товарів соціального спрямування – часткове обмеження небажаних видів імпорту через введення підвищених ставок ввізного мита і квотування, проведення сертифікації імпортної продукції, підтримка конкурентоспроможних виробництв, рекламна підтримка.

- розробка спеціальних програм направлених на формування експортного потенціалу в пріоритетних для України підгалузях хімічної промисловості, розвиток виробничої і науково-технічної кооперації, кредитні і страхові пільги, організація участі в міжнародних виставках та ярмарках, введення обмежень на експорт дефіцитних ресурсів.

- підготовка промислових підприємств до умов роботи в системі Світової організації торгівлі (СОТ) та відстоювання на державному рівні інтересів вітчизняних товаровиробників.

4) Забезпечення розв’язання екологічних проблем

На сьогодні ми маємо вичерпання запасів ряду корисних копалин, ускладнення проблеми забезпечення водою і захоронення накопичених відходів хімічних виробництв. Технологічна відсталість та висока енерго- і матеріаломісткість основних хімічних виробництв погіршує стан навколишнього природного середовища. Головними напрямками в розвитку екологічних проблем передбачено:

- оздоровлення промислових підприємств шляхом реконструкції і технічного переоснащення, виведення з експлуатації екологічно шкідливих виробництв, морально і фізично застарілих технологій і обладнання;

- підвищення ефективності використання енергоресурсів і сировини за рахунок впровадження мало- і безвідходних хімічних технологій, впровадження технологічних процесів переробки промислових відходів;

- посилення екологічної орієнтації всіх без виключення інвестиційних проектів галузі.

Основне завдання полягає в припиненні руйнівного впливу хімічної промисловості на навколишнє середовище, переході до збалансованого еколого-економічного регулювання виробництва і використання природних ресурсів.

8. Висновки

На сьогоднішній день хімічний комплекс нараховує більше 200 промислових підприємств і об’єднань, 26 науково-дослідних і проектних інститутів. В галузі зайнято 350 тис. чоловік. В структурі промислового виробництва галузь утримує 7-10%. Промисловість виробляє близько 20 тис. найменувань різноманітної хімічної продукції, що приблизно оцінюється в 5 млрд. грн. Серед провідних напрямків слід відзначити:

- виробництво мінеральних добрив для сільського господарства і неорганічних продуктів;

- виробництво органічних продуктів;

- виробництво шин і гумотехнічних виробів;

- виробництво хімічних волокон;

- виробництво пластмас і склопластиків;

- виробництво кіно- фотоматеріалів та магнітних носіїв інформації

- виробництво реактивів і особливо чистих речовин

- виробництво товарів побутової хімії та ін.

Для того, щоб підвищити глобальну та регіональну конкурентоспроможність України в хімічній промисловості треба здійснювати систему управління і функціонування хімічної промисловості на наступних принципах:

- суттєве зниження енергомісткості галузевого виробництва;

- екологічна спрямованість всіх інвестиційних проектів розвитку галузі; запровадження мало- і безвідходних технологій і технологічних процесів переробки промислових відходів; виведення з експлуатації екологічно шкідливих виробництв;

- розширення власної сировинної бази на основі залучення альтернативних джерел коксохімічної і відновленої рослинної сировини замість нафтопродуктів;

- забезпечення випереджаючого розвитку виробництв замкнутих технологічних циклів як всередині України, так і з залученням виробництв країн СНД;

- оновлення виробництва на прогресивній основі з виведенням з експлуатації морально і фізично застарілих технологій та обладнання;

- підвищення рівня завантаженості діючих виробництв;

- виробництво продукції в обсягах, асортименті і якості, що відповідає попиту як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках;

- оптимізації зовнішніх і внутрішніх товарних поставок на основі підвищення конкурентоспроможності хімічної продукції і інтенсифікації виробництва галузей-споживачів;

- досягнення рівня рентабельності і прибутковості хімічних виробництв, що забезпечить розширене відтворення;

Незадовільний фінансовий стан підприємств є сьогодні основним фактором, що заважає стабілізації роботи галузі. Галузь сьогодні неспроможна самостійно вийти з кризового стану і потребує залучення для певної частини її суб’єктів стимулюючих правових норм і сприятливого податкового режиму. З цією метою слід ініціювати заходи по формуванню такої політики в податковій, бюджетній, фінансово-кредитній, антимонопольній, амортизаційній сферах, яка б забезпечила прискорений розвиток хімічної промисловості, особливо її пріоритетних напрямків.

Необхідно створити інвестиційний потенціал, використовуючи заощадження населення, спеціальні бюджетні і позабюджетні інвестиційні і інноваційні фонди, ресурси пенсійних, страхових та профспілкових фондів, кошти від реалізації продукції тощо, підвищити ефективність використання інвестиційних ресурсів, створити сприятливі умови для залучення інвестицій у тому числі й іноземних.

За умови здійснення всіх вищенаведених пропозицій можна очікувати наступні результати: додатковий прибуток - $129,412 млн.; відрахування в бюджет - $75,3 млн.; приріст валового продукту - $197 млн.; скорочення імпорту - $269,27 млн.; приріст експорту - $584,407 млн.; створення додаткових робочих місць – 11823

Література

Гочаров Ю., Долгоруков Ю., Бондаренко А., Про формування промислової політики // Економіка України №3 1999 р. с.31

Ф.Заставний /