Географічне розташування природніх джерел вуглеводнів на території України і у світі

З розвитком людського суспільства а пізніше – з розвитком промисловості людство прийшло до висновку, що енергетика стала основою розвитку господарства любої країни. Більшість підприємств енергетики, які ведуть розвідку, освоєння переробку, транспортування носіїв почали належати на окремій державі, а внаслідок інтегрування, заключення торгових угод почали перебувати під контролем одних і тих же власників на всьому світовому рівні.

Протягом ХХ століття істотно змінився паливно-енергетичний баланс світового господарства. Якщо в 1913 р. основою енергетики було вугілля і складало 65% балансу світового господарства, а нафта мала лише 5%, то вже в 2000 р. вугілля 23%, а нафта – 35%.

Це і розподілило і місце країн на світовому ринку. І в 1960 р. була створена міжнародна організація країн – експортерів нафти (ОПЕК), що взяла видобуток і продаж нафти в свої руки. Ера «дешевої нафти» минула, нафтовим монополіям довелося ділитися прибутками. До того ж ускладнилися умови видобутку. Нафтовидобувні фірми працюють у дедалі менш освоєних регіонах. Значна частина нафти видобувається на морському шельфі, часом на дуже великих глибинах (Великобританія, Норвегія), або в пустелях (країни Перської затоки).

Тому нафта хоча і створює конкуренцію між державами, проте об’єднує світ і рухає його господарство вперед

Паливна промисловість. Основні постачальники енергоносіїв знаходяться в Азії (країни Перської затоки, а також Китай); в Англо-Америці (США і Канада); в Північній Євразії (Росія, а також за окремими видами палива Азербайджан, Туркмені-стан, Узбекистан, Казахстан). В Європі краще забезпечені енергоносіями Великобританія, ФРН, Польща, Норвегія. Основними І ж споживачами є США, Канада в Північній Америці, країни ; Західної та Центральної Європи, Японія, Китай, а серед країн; СНД - Росія і Україна.

Видобуток нафти в 2000-2002 pp. становив близько 3,9 млрд тонн. У географії нафтової промисловості (мал. ЗО) уже десятки років провідним є регіон Близького Сходу, на який припадає І- понад 30% світового видобутку нафти. Найбільше її видобувають у Саудівській Аравії (щорічний видобуток коливається в межах понад 400 млн тонн), Ірані (200 млн тонн), ОАЕ, Іраку, Кувейті. 'Майже 1/5 видобутку дають країни Північної Америки: США (близько 330 млн тонн), Мексика, Канада. Зберігає значення нафтова промисловість СНД, де з-понад 500 млн топи видобутку 4/5 припадає на Росію. Серед країн Європи вирізняються Нор-вегія та Великобританія; в Азії — Китай — 190 млн тонн, Індо-незія; в Африці — Нігерія, Лівія, Єгипет, Алжир; у Південній Америці — Венесуела. Основні потоки нафти ідуть з Близького Сходу в Європу, Японію та США; з країн Латинської Америки — в США, з Південно-Східної Азії — в Японію; з Африки — в Європу. Знизився вивіз нафти з Росії, паливне господарство якої перебуває в стані застою.

Значення природного газу в енергобалансі світу різко зросло в другій половині XX ст. (2,2 трлн м3). Найбільший видобуток мають країни СНД (28% світового), зокрема Росія і Туркменістан; США (понад 1/5 видобутку), а також Велико-британія, Нідерланди, Норвегія в Європі; Канада в Америці; Індонезія та країни Перської затоки в Азії, Алжир в Африці.

Вугільна промисловість — найстаріша серед па-ливних галузей. Вона базується на величезних запасах вугілля, що є в світі, покриває майже 1/4 потреб світу в енергоносіях. У 2000 р. було видобуто 3,9 млрд тонн вугілля в перерахунку на кам'яне. За останні десятиліття різко змінилася географія видобутку. Понад 1/3 вугілля світу дає Китай, 1/4 — США, близько 1/6 — країни СНД, де основні потужності мають Росія, Україна та Казахстан. 300 млн тонн вугілля видобуває Індія, понад 200 мли тонн — Австралія та ПАР, понад 100 млн тонн — ПАР. Торгівля вугіллям порівняно невелика, у значних розмірах його вивозять Австралія, США, ПАР, Канада,, Польща, Росія та Китай.

Паливна промисловість України об'єднує вугільну, нафтодобувну, газодобувну та нафтову галузь. Особливістю структури видобутку палива в Україні є переважання видобутку кам'яного вугілля.

Вугільна промисловість - це базова галузь для розвитку електроенергетики, коксохімії, металурги.

Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському (табл. 4.1). У загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну - 87% (101,9 млрд, т), Львівсько-Волинському та Дніпровському -відповідно 2,0% (2,3 млрд, т) та 3,5% (4,1 млрд. т).

Поклади вугілля є також на території Харківської, Полтавської і Закарпатської областей, які складають разом біля 9,0 млрд. т.

Розвідані запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення власних потреб і забезпечення експортних поставок.

Головним районом видобутку вугілля в Україні є Донецький. Площа Донбасу становить 53 тис.км2. Найбільші запаси твердого палива зосереджені у центральній і північній частині Донецької та у південній частині Луганської області. Значні вугленосні площі освоєні у Західному Донбасі (Дніпропетровська обл.). Майже половина промислових запасів вугілля припадає на коксівне. Його видобувають переважно у центральній частині Донецької області (Єнакієве, Горлівка, Макіївка, Донецьк, Красноармійськ, Костянтинівка) та у Краснодонському і Кадіївському районах Луганської області. Цінним енергетичним паливом є антрацит. Поклади антрацитового вугілля залягають переважно у Луганській області.

Важливою паливно-енергетичною базою на заході України є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Площа басейну близько 10 тис.км2. Глибина залягання вугілля від 300 до 500 м, потужність пластів - від 1 до 1,5 м. Розвиток басейну сприяв поліпшенню паливного балансу України, зокрема кращому забезпеченню паливом західних областей, формуванню таких