3.2. Одержання 1-антрахінонфосфонової кислоти

В суміш 80 мл ”абсолютного“ етилацетату і 8,4 мл (0,096 моль) трихлористого фосфору при кімнатній температурі невеликими порціями вносимо суміш 15,5 г (0,041 моль) борфториду діазонію із б-аміноантрахінону і 1 г однобромистої міді. По мірі внесення діазонію зазвичай починається виділення газу, в іншому випадку температуру реакційної маси поступово підвищуємо до 60 °С. При цьому підвищенні температури виділення газу відбувається вже завжди з одночасною зміною забарвлення розчину із світло-жовтого в темно-коричневий. Дальше реакційний розчин розмішуємо при 60 ? 65 °С протягом 2 год. Наступного дня до реакційної маси при розмішуванні і температурі 20 ? 30 °С добавляємо по краплях 12 мл води, розмішуємо 1 год., а потім із отриманої маси етилацетат відганяємо з водяною парою. Осадок, який утворився, промиваємо 50 мл води, переносимо в 400 мл 5 %-го розчину їдкого натру, добавляємо 7 г активованого вугілля, масу нагріваємо до кипіння після чого отриманий гарячий розчин знову відфільтровуємо, а фільтр підкисляємо концентрованою азотною кислотою. При цьому випадає вільна 1-антрахінонфосфонова кислота, яку після охолодження реакційної маси відфільтровуємо, промиваємо 100 мл дистильованої води і висушуємо при 100 °С. Отримуємо 7,6 г жовтого порошку, що складає 60 % , обчислюючи на борфторид діазонію.

При кристалізації із розведеної (1 : 1) азотної кислоти з вугіллям отримуємо світло-жовтий дрібнокристалічний порошок, майже нерозчинний у воді, але розчинний в лужних розчинах, які набувають при цьому жовтого забарвлення. В більшості органічних розчинників кислота важкорозчинна, плавиться при температурі вище 300°С.

1-антрахінонфосфонова кислота

На УФ-спектрі 1-аміноантрахінону спостерігаємо наявність смуги поглинання в області довжин хвиль лmax = 480 нм (е 0,397) – 485 нм (е 0,397), що свідчить про наявність у сполуці NH2-групи. На УФ-спектрі 1-антрахінонфосфонової кислоти дана смуга відсутня. Це вказує на те, що пройшов процес утворення 1-антрахінон-9,10-фосфонової кислоти із 1-аміноантрахінону.

При порівнянні ІЧ-спектрів вихідної речовини і одержуваного продукту можна зазначити, що в спектрах антрахінонфосфонової кислоти присутні смуги валентних коливань карбонільної групи, яка розщеплюється на дві в ділянці 1670 см-1 і 1625 см-1, при чому для б-похідних антрахінону характерні більш низькі частотні розщеплення смуг, що говорить про утворення водневого зв’язку. В спектрах продуктів реакції відсутні смуги при 3330 см-1 разом з 3420 см-1 і 3180 см-1, що притаманні валентним коливанням вільної аміногрупи, проте ми можемо побачити смуги поглинання при 700 см-1, яка характерна для групи С–Р, та інтенсивну смугу поглинання в ділянці 1275 см-1, що притаманна валентним коливанням Р=О групи. Інтенсивні смуги поглинання спостерігаються при коливаннях 1375, 1590, 1560 см-1 і є характерними для бензольного кільця.

3.3. Синтез натрієвої і амонієвої солей антрахінон-1-фосфонової кислоти

Ці солі отримуємо розчиненням кислоти при нагріванні до кипіння, або в 1 н розчині їдкого натру (співвідношення 1 г : 50 мл), чи в 20 %-му розчині аміаку (співвідношення 1 г : 50 мл), гарячі розчини фільтруємо, а фільтрати охолоджуємо. Солі, які випали при цьому, відфільтровуємо, промиваємо один раз водою і висушуємо при 100 °С. Обидві солі отримуємо у вигляді добре розчинних у воді світло-жовтих порошків.

Синтез 2-антрахінонфосфонової кислоти

Характеристика основної сировини

1) 2-Аміноантрахінон, чистий, не нижче, ніж 95%-ний;

2) борфтористоводнева кислота;

3) ”абсолютний“ етилацетат;

4) трихлористий фосфор, чистий.

3.4. Отримання борфториду діазонію із в-аміноантрахінону

11,8 г (0,053 моль) в-аміноантрахінону переосаджуємо із концентрованої сульфатної кислоти і до отриманої пасти додаємо 100 мл 40 %-ної борфтористоводневої кислоти, після чого суспензію, яка утворилась, діазотуємо при 35 ? 40 °С 40 %-ним водним розчином нітриту натрію (7 г, 0,101 моль). Після закінчення діазотування реакційну масу охолоджуємо до нуля, відфільтровуємо борфторид діазонію, що випав у осад, двічі промиваємо по 50 мл ефіру і висушуємо на повітрі. Одержуємо 15,5 г світло-коричневого кристалічного порошку. Речовина містить непродіазотований в-аміноантрахінон в кількості 9%. Вихід діазонію складає 87,5%.

3.5. Одержання 2-антрахінонфосфонової кислоти

В суміш 80 мл ”абсолютного“ етилацетату і 8,4 мл (0,096 моля) трихлористого фосфору при кімнатній температурі невеликими порціями вносимо суміш 15,5 г (0,041 моля) борфториду діазонію із в-аміноантрахінону і 1 г однобромистої міді. По мірі внесення діазонію зазвичай починається виділення газу, в іншому випадку температуру реакційної маси поступово підвищуємо до 60 °С. При цьому підвищенні температури виділення газу відбувається вже завжди з одночасною зміною забарвлення розчину із світло-жовтого в темно-коричневий. Дальше реакційний розчин розмішуємо при 60 ? 65 °С протягом 2 год. Наступного дня до реакційної маси при розмішуванні і температурі 20 ? 30 °С добавляємо по краплях 12 мл води, розмішуємо 1 год., а потім із отриманої маси етилацетат відганяємо з водяною парою. Осадок, який утворився, промиваємо 50 мл води, переносимо в 400 мл 5 %-го розчину їдкого натру, добавляємо 7 г активованого вугілля, масу нагріваємо до кипіння після чого отриманий гарячий розчин знову відфільтровуємо, а фільтр підкисляємо концентрованою азотною кислотою. При цьому випадає вільна 2-антрахінонфосфонова кислота, яку після охолодження реакційної маси відфільтровуємо, промиваємо 100 мл дистильованої води і висушуємо при 100 °С. Отримуємо 7,6 г жовтого порошку, що складає 60 % , обчислюючи на борфторид діазонію.

При кристалізації із розведеної (1 : 1) азотної кислоти з вугіллям отримуємо світло-жовтий дрібнокристалічний порошок, майже нерозчинний у