Йодометричний метод кількісного визначення, має широке практичне застосування і за своєю простотою і точністю він визначається одним із кращих редокс – методів кількісного визначення.

Нормальний окисно-відновний потенціал цієї системи дорівнює 0,545В. Ті речовини, які мають більш низький потенціал, окислюються йодом – іони до йоду, котрий потім може бути від титрований натрію-тіосульфатом.

Пряме йодометричне титрування. Метод прямого йодометричного титрування визначають речовини, які мають сильні відновні властивості (натрію тіосульфат, аскорбінова кислота, лікарські сполуки арсену(ІІІ)та ін.) Визначення проводять у кислому, нейтральному або слабко лужному середовищі. Титр антом є розчин йоду в калію йодиді. Цей розчин має жовто-бурий колір і зайва його крапля забарвлює розчин, що титрується, у блідо-жовтий колір, що може слугувати ознакою кінця титрування (кількісне визначення аналгіну).

Деколи рекомендується додавати декілька літрів органічного розчинника, що не змішується з водою (наприклад хлороформу).

При збовтувані надлишковий йод переходить у хлороформний шар і надає йому фіолетове забарвлення. Однак найближчу чітку кінцеву точку титрування можна визначити за допомогою крохмалю, який з йодом у присутності йодиди-іонів утворює комплексну сполуку інтенсивно сильного кольору.

Методом зворотної йодлметрії визначають сполуки, які повільно окислюються йодом (іоніазид), утворюють з ним комплексні сполуки (кофеїн), дають реакцію ароматичного заміщення (антипірин) або потребують для стехіаметричного необоротного окислення лужного середовища (формальдегід, глюкоза, фурацилін). В останньому випадку окислення відбувається за схемою:

Після завершення реакцій надлишок йоду відтитровують натрію тіосульфатом. Якщо окислення проводили в лужному середовищі до реакційної суміші спочатку додають надлишок кислоти, а тоді йод, що виділяється, відтитровують натрію тіосульфатом.

Крохмаль дають при проведенні зворотного йодометричного визначення у кінці титрування, коли розчин набуде блідо-жовтого кольору – з’явиться інтенсивне синє забарвлення і далі титрують до знебарвлення. Додавати крохмаль до розчинів з великою концентрацією йоду не можна оскільки в цьому випадку відбувається необоротнє зв’язування йоду.

При визначенні речовин, які мають окислюванні властивості (калію перманганат, калію арсенат), до розчину речовини, як правило в кислому середовищі, додають надлишок розчину калію йодиду. У результаті окислювано-відновної реакції виділяється еквівалентна кількість йоду, який відтитровують розчином натрію тіосульфату. Індикатор – крохмаль, який також додають у кінці титрування.

Йодометричний метод застосовують також для визначення водовмісних органічних сполук після переведення йоду в іоноген ний стан, окисленням до йодату.

Цериметрія. Метод заснований на застосуванні в якості окислювача розчинів солей церію (IV), який в кислих розчинах – сильний окислювач: приєднуючи електрон, він відновлюється до церію (ІІІ), причому реакція ця зворотня:

Церій (IV) як окислювач має деякі переваги у порівнянні з перманганатом калію і біхроматом калію, так наприклад, при титруванні не утворюється проміжних і побічних речовин, не заважає солена кислота, розчин солей церію (IV) стійкі тривалий час, вони зберігають титр навіть при тривалому кип’ятінню (при відсутності відновлювальних речовин).

Титрування солей церію (IV) краще проводити в порівняно кислих розчинах, так як солі церію (IV) гідролізуються, утворюючи осади гідроокису. При титруванні розчинами церію (IV) не повинно бути фосфат-іонів (вони заважають визначенню) із-за утворення фосфату церію (IV), однак осад цей розчиняється при концентрації кислоти в розчині вище 1н. В якості робочого розчину використовується 0,1н. розчин сульфата церію (IV) в 1н. сірчаній кислоті. В якості індикаторів застосовують різні заміщені о-фенантраліни, забарвлення переходить від червоного (відновлена форма) до світло-голубої (окислена форма), а також визначають потенутаметрично є в літературі вказівки, що розчини солей церію (IV) можна титрувати і без індикатора, так як вони мають яскраво-жовто-коричневе забарвлення, а солі церію (ІІІ) безбарвні.

Цереметрію використовують для визначення ряду неорганічних речовин, наприклад мишяка, сполук азоту, заліза (ІІ), перекису водню, багатьох органічних речовин: щавельної кислоти і оксалатів, вуглеводів, органічних кислот і ін.

Для фіксування точки еквівалентності можна застосовувати ред окисно – відновних індикаторів (дифеніламін, фероїн) або визначати її фізико-хімичним методом. Особливо зручні у використанні різноманітні 1,10 – фенантроміни, потенціал переходу забарвлення яких відповідає потенціалу в точці еквівалентності основної реакції.

Цериметрію можна використовувати для визначення широкого кола лікарських речовин (броміди, розчин перекису водню, кислота аскорбінова, токоферая, вікасол, аміназин).

Броматометрія. Пряме броматометричне титрування. Метод базується на застосуванні окислювальних властивостей бромат-іонів за такими рівняннями.

Титрування розчином KbrO3 виконують завжди у присутності KBr, при цьому відбувається виділення вільного брому за рівнням:

Бром, який віділився, вступає в реакцію електрофільного заміщення або виступає в ролі окисника.

Бром у момент еквівалентності, який виділяється при додаванні надлишкової краплі розчину RbrO3, забарвлює розчин, що титрується, у жовтий колір. Найбіль чітко кінцеву точку титрування можна визначити за допомогою килотно – основних індикаторів: метилового червоного, метилового оранжевого і ін., які в момент еквівалентності необоротно окислюються надлишком окисника і знебарвлюється.

У випадках, коли реація протікає повільно, допускається нагрівання до 50-60С

Методом прямої бромостометрії визначають, наприклад лікарські речовини, які мають у своєму складі Арсен (ІІІ). Таож визначають тимол, миш’яковистий ангідрид.

Лікарські речовини, які повільно реагують з бромом визначають ліетодом зворотної броматометрії. До цих речовин належать сполуки, що здатні вступати в реакцію електрофільного заміщення – реакцію бромування (феноли, ароматичні аміни).

До розчину речовин, що визначаються, додають розчини калію броміду, калію бромату і сульфатної або хлороводневої кислоти. Виділяється бром який вступає в реакцію електрофільного заміщення. Як правило, реакція протікає повільно, тому реакційну суміш залишають на деякий час для її завершення. Надлишок брому визначають йодометрично – додають калію йодид і йод, що виділився відтитровують натрію тіосульфатом. Так визначають фенол.

Йодатометрія. Розчин калію йодату у фармацевтичному аналізі застосовують для