Хромовий червоний

Хромовий бордо С

Хромовий червоний фіолетовий ч

Хромовий синій 2ч

Хромовий темно-синій

Хромовий зелений антрокіноновий 2Ж

Хромовий темно-зелений С

Хромовий коричневий О

Хромовий коричневий Ж

Хромовий синьо-чорний ч

Хромовий синьо-чорний антракіноновий С

Хромовий чорний О

Хромовий чорний С

Хромовий чорний

1.4. Кислотні метало комплексні барвники.

Металокомплексні барвники являють собою комплексні сполуки моноазобрвнків з металами - хромом чи кобальтом. В залежності від числа молекул барвника, які припадають на 41 атом металу, розрізняють комплекси складу 1:1 або 1:2.

Кислотні металокомплексні барвники, які являються комплексами складу 1:1, дають можливість отримувати викраски з високою світлостійкістю і стійкістю до мокрих обробок ніж звичайні кислотні барвники, їх використовують для фарбування шерсті, поліамідного волокна та їх сумішей. Взаємодію металокомплексних з кератином шерсті можна представити наступним чином:

Фарбування шерстяного волокна здійснюється так: у фарбувальну ванну, нагріту до 40-50 °С, вводять вирівнювач і сірчану кислоту. Шерсть замочують в цій ванні, потім вливають розчин барвника. Протягом 30-40 хв. ванну нагрівають до температури кипіння і фарбують в цих умовах не менше 1,5-2 год. Потім ванну охолоджують, пофарбоване волокно ретельно промивають, при чому в останню промивну воду для нейтралізації залишків кислоти додають 25%-ий водний аміак (1-2 мл/л) і 5%-ий розчин ацетату натрію (1-2 мл/л).

При фарбуванні шерсті металокомплексними барвниками (з комплексом складу 1:2) використовують наступний метод. У фарбувальну ванну, нагріту до 30-40 °С, додають розчин сульфату чи ацетату амонію або оцтову кислоту, вирівнювач і фарбують в ній волокнистий матеріал протягом 15 хв. Потім у ванну вливають розчин барвника, повільно нагрівають фарбувальну ванну до температури кипіння і фарбують в цих умовах не менше 1 год. Потім тканину ретельно промивають теплою і холодною водою.

Асортимент метало комплексних 25

Совелан яскраво-жовтий 3 «3»М

Совелан жовтий М

Совелан оранжевий чМ

Совелан бордо М

Совелан синій М

Совелан зелений М

Совелан оливковий М

Совелан темно-коричневий М

Совелан чорний М, 100%

Совелан чорний М, 115%

Совелан чорний М, 150%

1.2. Загальна характеристика текстильно-допоміжних матеріалів.

За призначенням текстильно-допоміжні матеріали діляться на декілька груп:

змочувані

вирівнювачі

емульгатори

стабілізатори

пом’ягшувачі

препарати для анти електростатичної обробки (антистатики)

закріплювачі

миючі засоби і ін.

1.2.1. Змочувачі в текстильній промисловості.

Обробка текстильних виробів водними розчинами майже на всіх стадіях виробництва волокна, пряжі, тканин має важливе значення. Досягнення максимальної швидкості протікаючи при цьому технологічних процесів обмежено в багатьох випадках швидкістю змочування матеріалу. Швидкість змочування задана властивостями поверхні волокна і так званою поверхневою активністю ванни. Для досягнення оптимальної швидкості змочування, необхідним є введення у ванну змотувачів. Змочувач повинен не тільки знижувати поверхневий натяг між поверхнею волокна і рідиною, але і забезпечити здійснення цього процесу з максимальної швидкістю. 10

Хімічна будова змочувачів.

Не дивлячись на різноманітність хімічних сполук, водні розчини яких володіють доброю змочувальною здатністю, можна виділити структурні ознаки, які досить добре впливають на змочування. Являючись поверхнево-активними речовинами, змочувачі мають одне групу, яка обумовлює спорідненість до сильно полярних поверхонь, що забезпечує розчинність їх у воді, а також один залишок, який володіє досить малою спорідненістю до води.

Найстарішим синтетичним змотувачем є алізаринове масло. Подальше вдосконалення цього продукту привело через сульфітований складний ефір рицина лева (оксіалеїнової) кислоти до сульфованих амідів. Представником цього класу сполук, відомого під назвою хумектал є продукт сульфування диізобутиламіду масляної кислоти

CH3 – (CH2)7 – CH – SO3Na

O |

\\

і – С4Н-9 С – (СН-2)7 – СН2

\ /

N

/

і – С4Н-9

Продукти такого роду стійкі до дії кислот, лугів, солей та твердої води. Слід пам’ятати про один досить важливий для змочування факт, що сульфогрупа, яка забезпечує розчинність розміщена не у кінцевого атома вуглецю, а в середині молекули. Аналогічний принцип будови лежить в основі продуктів групи тергітол. В цьому випадку мова іде про сполуки сульфатування вторинних спиртів з ОН-групою всередині молекули. Тергіпол 4, являється, наприклад, сірчанокислим ефіром 7-етил-2 метил-ундекан – 4-олу.

SO3Na

|

H3C O

\ |

CH CH CH2 CH2 CH2

/ \ / \ / \ / \ / \

H3C CH2 CH2 CH CH2 CH3

|

CH2- CH3

Досить сильно підвищують змочувальну здатність ефіри сульфоянтарної кислоти, відомі пі назвою аерозоль.

O

|

R1 – O – C – CH - SO3Na

|

R2 – O – C – CH2

||

O

Однак слід враховувати, що ефірні зв’язки нестійкі в сильно кислому та сильно лужному середовищі. Цього недоліку можна позбутись, використовуючи поліаміди сульфоянтарної кислоти, які мають добру змочувлаьну здатність в лужному середовищі.

Можна також згадати ефіри - сульфокарбонових кислот.

O

//

R1 – CH – C

| \

SO3Na OR2-

Вони являються хорошими змотувачами, якщо спиртовий залишок розгалужений і мастить 6-8 атомів – С. В цьому випаду молекула містить сильно гідрофільну групу не на кінці вуглеводневого ланцюга.

Необхідно відмітити, що серед змотувачів знаходяться лише аніоактивні сполуки.

Неіоногенні продукти менш ефективні як змочувачі. Їх застосовують тоді, коли використання аніонних сполук неможливе.

Наприклад, окремі представники етоксльованих алкіл фенолів, відомих під загальною назвою ігепаль, також володіють високою змочувальною властивістю.

Застосування

Застосування змотувачів в різних процесах обробки текстильних матеріалів вимагає здійснювати вибір продукту відповідно до умов обробки. Тому зрозуміло, що багато технічних продуктів підібрані виробниками для окремих процесів, в яких від змочувача крім, змочувальної здатності вимагаються ще інші специфічні властивості:

Стійкість

Більшість змотувачів вводять в тверду воду. Відповідно, вони повинні бути стійкими до багатовалентних катіонів. Використання у лужній чи кислій ванні зумовлює стійкість в цьому середовищі, причому час від часу потрібно переконатися до яких концентрацій зберігається стійкість.

Змочувачі для окремих ванн повинні бути стійкими до використовуваних окисників. Під стійкістю розуміють не тільки збереження хімічної природи речовини