Абіогенний синтез водню (4) і кисню в атмосфері Землі внаслідок фототермодисоціації в мезо- і термосфері молекул

водяної пари:

(4)

де (h2О)г – газоподібний стан молекул водяної пари; І0 - інтенсивність квантованого сонячного опромінення; T, р і Q – відповідні термодинамічні параметри реакції за температурою, тиском і тепловою енергією;

- умовні позначення дисипації конкретного газу в зовнішню екзосферу (Е) і внутрішню атмосферу (А), зокрема її нижній тропосферний шар.

Згідно термодинаміки рівняння реакції (4) водень піднімається в екзосферу і дисипує в міжпланетний простір, а кисень залишається в атмосферному середовищі і поволі опускається до земної поверхні.

Лауреати відкриття в області глобальної екології та астрономії (1986р.) американські вчені Л. Франк, Дж. Сігуорт і Дж. Кревен встановили, що в атмосферу Землі з космосу щодоби влітає близько 30000 стотонних снігових ядер міні-комет, про існування яких у міжпланетному просторі до 1986р. не було відомо нічого. За рік снігові комети приносять у верхні шари атмосфери більше 1,1 млрд. т водяної пари, фототермодисоціація якої згідно рівняння (4) постачає в нижні шари атмосфери близько 1 млрд. т кисню – це біля 1,4 % від усієї кількості атмосферного кисню виділеного рослинами на Землі.