6. Наступним показником є маневреність власних оборотних коштів (функціонуючого капіталу) (МВОК), який характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі грошових коштів, тобто активів, що мають абсолютну ліквідність

(2.6)

За інших однокових умов зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

7. Ще одним показником, який досліджується в процесі аналізу платоспроможності, є частка власних оборотних коштів у покритті запасів (З). Цей коефіцієнт являє собою поодинокий випадок попереднього показника, коли в знаменнику замість загальної величини оборотних активів залишається лише їх частина — запаси:

(2.7)

Логіка показника полягає в тому, що дебіторська і кредиторська заборгованість приблизно урівноважують одна одну, а інші оборотні кошти покриваються двома джерелами — власними й позиковими коштами. Оскільки в цій частці оборотних коштів запаси домінують, саме з ними доцільно порівнювати величину власних оборотних коштів. Нижня рекомендована межа — 0,5.

8. Коефіцієнт поточної заборгованості визначається, як відношення поточної кредиторської (КЗр) до поточної дебіторської заборгованості:

(2.8)

9. Для прогнозу зміни платоспроможності підприємства на практиці використовують коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який обчислюється за формулою:

(2.9)

Як коефіцієнт платоспроможності, за допомогою якого здійснюють прогноз, використовують коефіцієнт покриття, нормативне значення якого беруть на рівні 2. За період відновлення платоспроможності беруть 6 місяців, за період її втрати – 3 місяці.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що має значення більше за 1, свідчить про наявність тенденції відновлення платоспроможності підприємства протягом 6 місяців. Значення коефіцієнта менше за 1 показує відсутність такої тенденції у звітному періоді.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що має значення менше за 1, свідчить про наявність тенденції втрати платоспроможності протягом 3 місяців.

Методика аналізу платоспроможності підприємства

Під методикою проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання певної роботи.

Під методом у широкому значенні наука розуміє спосіб дослідження свого предмета. Він складається із сукупності прийомів теоретичного та практичного пізнання.

Вимірювання причинно-наслідкових взаємозв’язків у фінансовому аналізі, оцінювання результатів впливу різних факторів на підсумкові показники, первинне оброблення вихідної інформації здійснюють за допомогою спеціальних способів, методів і технічних прийомів. Вони є найважливішими елементами методики у фінансовому аналізі.

Основними етапами проведення аналізу платоспроможності ВАТ «Промприлад» є:

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аналіз складу майна ВАТ «Промприлад».

Аналіз джерел майна ВАТ «Промприлад».

Аналіз ліквідності балансу.

Аналіз коефіцієнтів платоспроможності.

В процесі проведення аналізу платоспроможності даного підприємства будуть застосовуватись такі основні методичні прийоми:

1. Порівняльний (просторовий) аналіз – порівняння фінансових показників звітного періоду з їх плановими значеннями та показниками попереднього періоду. Для того щоб на основі результатів порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність.

2. Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи застосовують в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і впливу окремих одиниць на ці середні.

Прийом середніх величин краще відображає суть процесу, що відбувся, закономірність його розвитку, ніж більшість окремо взятих позитивних та негативних відхилень. Середні величини широко застосовуються при проведенні аналізу, особливо при вивченні масових явищ, таких як середній виробіток, середні залишки запасів продукції тощо. Використовуються середньоарифметичні та середньо хронологічні зважені.

Прийом відносних величин (відсотки, коефіцієнти, індекси) дають змогу глибше зрозуміти суть і характер відхилень від базового показника. Відносні величини особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростання чи зниження показника розраховується відносно єдиної бази, тобто до попереднього показника.

3. Балансовий прийом застосовується у тому разі, якщо потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов’язаних економічних показників, підсумки яких мають бути рівними. Найбільш поширений є прийом балансових оцінок. Його використовують при аналізі фінансового стану підприємства та застосовують для перевірки повноти і правильності зроблених розрахунків щодо визначення впливу окремих чинників на загальну величину відхилення за показником, що вивчається. У всіх випадках, коли дія чинника самостійна, хоча й пов’язана з іншими чинниками, підсумок розмірів впливу окремих чинників має дорівнювати величині загального відхилення по показнику в цілому. Відсутність цього рівняння свідчить про неповне виявлення або наявність помилок при розрахунках рівня впливу окремих чинників.

4. Горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння показників з попереднім періодом, визначення відхилень як абсолютних так і відносних (зміни які відбулися за період). За базовий береться той рік показники якого є найбільш характерними для діяльності підприємства.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань ціни на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу.

5. Вертикальний ( структурний) аналіз - дає можливість визначити структури узагальнюючих (підсумкових) показників з можливістю оцінки впливу кожної позиції часткових показників на узагальнюючий. Узагальнюючий показник приймається за 100% і шукається частка (питома вага) окремих часткових показників в узагальнюючому. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

6. Аналіз за допомогою коефіцієнтів - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників.

Суть та методика показників, які будуть розраховуватись в ході аналізу даного підприємства наведені в підрозділі 2.3.

7. Трендовий аналіз - це порівняння кожної позиції показників з попередніми періодами і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника