100)
CL 1000 PH LA3
CL 1200 PH LA3
CL 1500 PH LA3
Witco CL-1000
Witco CL-1200
Witco CL-1500 | ELF Aquitaine
Witco Chemical Sonneborn
"
"
"
"
" | Франція
США (голландське відділення )
"
"
"
Полігліколе-ва | Orites-125 DS
(Orites- 88 DS)
Orites-270 DS
(Orites- 210 DS)
Лапрол 202
Лапрол 602
Лапрол 1002
Лапрол 2002
Лапрол 3002
Лапрол 503
Лапрол 3003 | ELF Aquitaine
"
ELF Aquitaine
"
НВО «Полімерсинтез»
(м. Володимир)
"
"
"
"
" | Франція
"
Франція
"
Росія
"
"
"
"
"
"
Продовження табл.1.14
Тип оливи | Марка | Фірма | Країна
Полігліколе-ва | Лапрол 3503-Б 6
Лапрол 5003-2-Б 10
Лапрол5003-2-Б12
Лапрол 6500-2-Б 18
Лапрол 1601-4/2-50
Лапрол 1502-2-70
Лапрол 2502-2-70
Лапрол 4002-2-70
Лапрол 10002-2-70
Лапрол 3503-2-70
Лапрол 10003-2-70
Syntheso-D 201
Syntheso-D 202
Ucon 75 H 1400
Ucon 50 HB 660
Полі-б-олефінова
EHD-62/152 H
Polyol LG 56
EXD 62/152 Н | "
"
"
"
"
"
"
"
"
Klьber
"
Union Carbide
"
ІНХП м. Баку
Mobil-oil
Union Carbide
Mobil-oil | "
"
"
"
"
"
"
"
"
Німеччина
"
США (австрійське відділення)
Азербайджан
США
США
США
Полігліколе-ва з присадкою | Breox CL 660
Breox CL 1300
Breox CL 1314
Breox CL 1400
Breox PC 13150
Breox PC 1316
Syntheso D 201 N
Ucon PE-150
Ucon PE-350
Полі-б-олефінова, загущена 4% полімеру СКЕП | British Petroleum
"
"
"
"
"
Union Carbide
"
ІНХП м. Баку | Велика Британія
"
"
"
"
"
Німеччина
США (австрійське відділення)
Азербайджан
Фірма Burkhadt для компресорів високої виробності використовує чисті полібутенові оливи Polybuthene-8, Polybutene-12 (Chevron), Indopol L100 фірми Amoco-Fina або їх суміші з нафтеновими оливами, наприклад мастило Sonneborn-1200 фірми Witco Chemical Sonneborn (аналог Orites L66) [18].
Загущені оливи CL 1000 PH LA 3, CL 1200 PH LA 3 і CL 1500 PH LA 3 фірми Witco (США голандське відділення) широко використовують фірми Ingersoll-Rand (США), Dresser –Clark (США), Burkhadt (Швейцарія), Nuovo-Pignone (Італія), Esslingen (ФРН), Hitachi (Японія) при тисках етилену до 350 МПа.
При позитивній сумісності нафтенових, полібутенових і загущених білих олив з поліетиленом нормується їх максимальний граничний вміст у товарному продукті – 0,1%.
Синтетичним оливам – полігліколям віддають перевагу компресорні фірми Burkhadt, Esslingen, Clark, Nuovo-Pignone, Ingersoll тощо.
До цих олив відносять:
низькомолекулярні Orites-88 DS (ELF, Франція);
високомолекулярні Orites-210DS (ELF,Франція) із співвідношенням оксидів етилену і пропілену 72,8:27,2 (аналог цієї оливи Лапрол 2502-2-70);
Breox CL 1300, Breox CL 1400, Breox CL 660 без присадки і з присадками Breox PC 1314, Breox PC 1315, Breox PC 1316 (British Petroleum Co);
Syntheso D 201, Syntheso D 201 N(з присадкою), Syntheso D 202 (Bochaco, Klьber, ФРН);
низьков’язкі Ucon 75 H1400, Ucon РЕ-159 і високов’язкі Ucon РЕ-320, Ucon РЕ-350 (Union Carbide, США);
EXD 62/152H, EHD62/152 H із співвідношенням оксидів етилену і пропілену 48:52 (Mobiol-Oil, США);
високов’язкі Polyol LG-56.
Полігліколеві оливи, порівняно з нафтеновими, мають такі переваги:
практично не розчинні в етилені, при їх насиченні етиленом в’язкість та інші гідродинамічні, протизадирні та протизносні властивости не змінюються;
мають високі адгезійні і адсорбційні властивости до поверхні металів, добре змочують їх поверхні, утворюючи на них міцні граничні шари, що визначає їх високі протизадирні і протизносні властивости;
мало змінюють в’язкість з підвищенням тиску;
мають високу в’язкість і пологу в’язкісно-температурну характеристику.
Крім того, за даними фірми Esslingen строк роботи ущільнювальних елементів при мащенні полігліколевими оливами в 3-5 разів більший і зростає від 1000-4000 год. для нафтенових і полібутенових олив до 5000-15000 год. для полігліколевих олив, а за даними фірми ELF витрати на 1 т товарного поліетилену при переході від мащення нафтеновими оливами до полігліколевої Oirtes 210 DS знизилися від 3-4 до 1 кг/т.
Разом з тим від 0,02 до 0,15% олив попадає в кінцевий продукт – поліетилен, що знижує стійкість поліетилену до теплового старіння і фотоокисних процесів, органолептичні показники і електроізоляційні властивости: при вимогах до кабельног поліетилену тангенса кута діелектричних втрат tg д<1·10-5-1·10-6 навіть при вмісті Orites 210DS 0,02-0,04% д>1·10-4. Що за даними фірми ELF повністю виключає використання полігліколевих олив для виробництва кабельного поліетилену. Так, для полігліколевої оливи Breox її вміст в поліетилені не повинен перевищувати 0,03-0,05% через сильний вплив на властивости поліетилену.
Одним із перспективних напрямків створення новітніх полімер-олігомерних композицій може бути використання систем з компонентами, здатними утворювати кооперативно зв’язані комплементарні структури. В таких бінарних системах властивости індивідуальних компонентів втрачаються і утворюються структури з комплексом нових специфічних властивостей [49].
У роботі [49] досліджено особливості процесів термодеструкції поліакрилової кислоти (ПК) і поліетиленгліколю (ПЕГ-9), здатних до кооперативної міжмолекулярної взаємодії та бінарних систем на їх основі. Встановлено, що в бінарній системі ПК-ПЕГ-9 (6:1) з підвищенням температури до 400 оС за рахунок взаємного впливу компонентів відбувається міжмолекулярна дегідратація, що супроводжується полімер аналогічними перетвореннями. Суттєвий взаємовплив полімерної і олігомерної складових на процеси термічного розкладання бінарної системи на основі ПК-ПЕГ-9 відносно індивідуальних речовин, обумовлений, вірогідно, утворенням міжмолекулярних комплексів.
У результаті проведених методом мас-спектроскопії досліджень [31] показано, що процес термодеструкції індивідуальної полікислоти проходить у дві стадії при 240 і 360 °C, а поліетиленгліколів – в одну, незалежно від їх молекулярної маси. Зі збільшенням ступеня полімеризації температура термічного розкладання олігомеру значно підвищується в порівнянні з низькомолекулярним (ПЕГ-9). Термодеструкція більш високомолекулярного поліетиленгліколю (ПЕГ-115) проходить зі значно вищою загальною питомою інтенсивністю виділення летких і більш широким спектром утворення їхніх масових чисел. Незалежно від величини молекулярної маси олігомеру з найбільшою питомою інтенсивністю утворюється йон з масовим числом m/z 45.
В останні роки ведуться інтенсивні дослідження заміни мінеральних і синтетичних гідравлічних олив на негорючі водовмісні оливи [36]. Умовам вогнебезпечності найкраще відповідають водовмісні і флуорвуглеводневі оливи.
Флуорвуглеводневі оливи крім такої важливої властивости, як вогнебезпечність, володіють високою термічною стабільністю і хемічною інертністю і, як правило, нетоксичні. Однак через відносно високу ціну і дефіцитність застосування флуорорганічних олив обмежене. В зв’язку з цим все більший розвиток отримують водно-гліколеві оливи.
Водно-гліколеві оливи складаються в основному з чотирьох компонентів:
вода (35-50%) забезпечує вогнебезпечність;
гліколь (найчастіше етиленгліколь) забезпечує низькотемпературні властивости;
полігліколь (розчинний в воді) змінює в’язкісні властивости;
присадки (інгібітори корозії, протизносні, антипінні, буферні та ін.)