Лапрол 1502-2-70 | - | - | 31,0 | 361 | 105,0 | 9,93 | 0,76 | 3,3,,2

Лапрол 2502-2-70 | 216 | 250 | 60,0 | 402 | 230 | 33,19 | 0,66 | 7,26

КСМ | 218 | 250 | 61,0 | 398 | 232 | - | 0,77 | -

Orites –125 DS | - | - | - | 395 | - | - | 0,72 | -

Orites-270 DS | 220 | 250 | 59,0 | 447 | 237 | 34,2 | 0,64 | 6,82

Breox CL 660 | - | - | - | 287 | - | - | 0,80 | -

Breox CL 1300 | 214 | 285 | 63,2 | 328 | 205,4 | 31,44 | 0,63 | 5,98

Breox CL 1400 | 247 | 290 | 58,2 | 369 | 221,7 | 34,06 | 0,66 | 7,45

Лапрол 503 | - | - | 12,3 | 226 | 75,0 | 10,83 | 0,58 | 1,61

Лапрол 3003 | - | - | 45,8 | 308 | 195 | 28,15 | 0,52 | 3,01

Polyol LG-56 | - | - | 41,8 | 320 | 168 | 24,24 | 0,41 | 1,27

Лапрол 3503-2Б-6 | - | - | 58,9 | 254 | 190 | 27,42 | 0,44 | 1,78

Лапрол 5003-2Б-10 | - | - | 101,2 | 373 | 325 | 46,90 | 0,49 | 4,20

Проксанол ЦЛ-3 | - | - | - | 340 | - | - | 0,83 | -

Лапрол 3503-2-70 | - | - | 76,7 | 287 | 275 | 39,70 | 0,71 | 10,81

Лапрол 10003-2-70 | - | - | 82,0 | 418 | ~800 | 123,78 | 0,74 | 38,16

Shyntheso D 201 | 242 | ?250 | 62,0 | 287 | 245 | 35,38 | 0,57 | 5,30

Shyntheso D 201N | 106 | 120 | 95,5 | 369 | 334,7 | 45,70 | 0,56 | 6,45

Shyntheso D 202 | 238 | 270 | 57,9 | 451 | 264,7 | 48,30 | 0,67 | 9,32

Гідропол-200 | - | - | - | 440 | - | - | 0,78 | -

Лапрол 2503-2-70 | - | - | - | 369 | - | - | 0,67 | -

На рис. 2.4 приведена залежність плями зносу(d) від осьового навантаження (P) для лінійних поліпропіленгліколів та статистичних кополімерів оксиду етилену та оксиду пропілену. Як видно з рис. 2.4, статистичні кополімери оксиду етилену та оксиду пропілену дають значне збільшення навантажувальної здатності у порівнянні з лінійними поліпропіленгліколями. Із полігліколевих олив найбільш високими протизносними властивостями володіє олива Orites 210 DS (рис. 2.4).

Рис. 2.3. Залежність навантажувальної здатності від молекулярної маси полігліколей при випробуванні на ЧКМТ:–

лінійний поліпропіленгліколь; 2–розгалужені поліпропілен-гліколі на основі гліцерину; 3–статистичний кополімер оксиду пропілену та оксиду етилену (70%) Лапрол; 4–статистичний кополімер оксиду пропілену та оксиду етилену (%) Orites; 5- блоккополімер оксиду пропілену та оксиду етилену (6-8%) на основі гліцерину; 6– статистичний кополімер оксиду пропілену та оксиду етилену (70%) на основі гліцерину; 7– поліетиленгліколь ПЕГ-400; 8–кополімер оксиду пропілену (30%), оксиду етилену (67%) та гліцеринових залишків із зірковою будовою молекули; 9–Syntheso-202; 10–Syntheso-201 N; 11–Гідропол-200; 12–Проксанол ЦЛ-3

Як видно з рис. 2.5, розгалужені поліпропіленгліколі на основі гліцерину дають значне збільшення навантажувальної здатності зі збільшенням молекулярної маси олігомеру.

Рис. 2.4. Залежність плями зносу(d) від осьового навантаження (P) для лінійних поліпропіленгліколів та статистичних кополімерів оксиду етилену та оксиду пропілену:

1 – Лапрол 202; 2 – Лапрол 602; 3 – Лапрол 1002; 4 – Лапрол 2002;

5 – Лапрол 1502-2-70; 6 – Лапрол 2502-2-70; 7 – Orites 210 DS

Рис. 2.5. Залежність плями зносу (d) від осьового навантаження (P) для розгалужених поліпропіленгліколів на основі гліцерину:

1 – Лапрол 503; 2 – Лапрол 3003; 3 – Лапрол 3503-2-70;

4 – Лапрол 3503-2-65; 5 – Лапрол 5003; 6 – Лапрол 10003-2-70

Рис. 2. 6. Залежність плями зносу (d) від осьового навантаження (P) для розгалужених поліпропіленгліколів:

1 – Polyol LG-56; 2 – Лапрол 3003;

3 – Syntheso 201 DS; 4 – Лапрол 3503-2-70

Розділ 3

Використання полігліколевих олив

Для мащення пар тертя етиленових компресорів надвисокого тиску використовують мінеральні (в основному нафтенові – «білі» оливи), полібутенові і полігліколеві оливи [2; 3]. Властивості і природа олив в основному визначають якісні показники кінцевого продукту – поліетилену та надійність роботи ущільнень поршнів і плунжерів етиленових компресорів.

Вміст оливи суттєво впливає на такі якісні показники поліетилену як стійкість до теплового старіння та розтріскування і фотоокисних процесів, тангенс кута діелектричних втрат, діелектричну проникність, пробивну електричну напругу, санітарно – хімічні (органолептичні) властивості. При виборі олив для мащення етиленових компресорів необхідно застосовувати оливи з великою молекулярною масою нормальної будови, при цьому можна досягнути ефекту збільшення антифрикційних властивостей за рахунок підвищення в’язкості.

Одним із шляхів вирішення проблеми економії паливо-мастильних матеріалів (зниження кількості оливи) є обмеження витрат оливи при терті і зношуванні суміжних поверхонь. При використанні нафтенових олив знижується коефіцієнт використання етиленових компресорів, а при застосуванні полігліколевих олив – якісні показники кінцевого продукту – поліетилену [1].

У вирішенні проблеми мащення етиленових компресорів можна виділити такі напрямки:

зменшення кількості полігліколевих олив, що надходить в поліетилен;

підвищення в’язкості і навантажувальної здатності і покращення в’язкісно-температурних характеристик нафтенових