Пізнавальна активність є природним проявом інтересу дитини до навколишнього світу й характеризується чіткими параметрами
Курсова робота
Розвиток пізнавальної активності учнів на уроках хімії.
Зміст
1. Роль природничих наук у розвитку пізнавальної активності дітей.
2. Розвиток пізнавальної активності дітей – передумова для фізичного, соціального, інтелектуального, духовного та культурного розвитку дітей.
3. Самостійна робота учнів, як засіб розвитку пізнавальної активності.
4. Індивідуальний підхід до дітей з різним рівнем розвитку пізнавальної активності.
4.1 Діти з активним рівнем розвитку пізнавальної активності.
4.2 Діти з відносно активним рівнем розвитку пізнавальної активності.
4.3 Діти з пасивним рівнем пізнавальної активності.
5. Практична частина.
1. Роль природничих наук у розвитку пізнавальної активності дітей.
Природничі науки: географія, біологія, хімія і фізика мають винятково важливе значення оскільки вони формують світогляд учня, його загальну культуру, цілісне сприйняття світу і виховують особистість, що дбає про майбутнє живої і неживої природи. Метою природничої освіти є формування наукового світогляду в учнів шляхами засвоєння основних закономірностей функціонування оболонок Землі як єдиного цілого, засвоєння основних понять з предметів природничого циклу. Особливо важливим є формування вміння застосовувати набуті знання на практиці.
Хімія як природнича наука вивчає та пояснює навколишній світ і водночас забезпечує задоволення практичних проблем суспільства, розв’язання сировинної, екологічної, енергетичної та інших проблем. Хімічна освіта відіграє важливу роль у формуванні вмінь поводитись з речовинами. Тому важливим завданням є не лише забезпечення учнів знаннями про речовин та їх перетворення, а й розвиток експериментальних умінь, навичок безпечного поводження з речовинами в побуті. Досягти цієї мети можна тільки шляхом використання хімічного експерименту, хоча сучасний матеріальний стан кабінету не сприяє використанню хімічного експерименту на достатньому рівні.
2. Розвиток пізнавальної активності дітей – передумова для фізичного, соціального, інтелектуального, духовного та культурного розвитку дітей.
Шляхи розвитку освіти в Україні на найближчі роки та на перспективу, що визначені в Державній національній програмі “Освіта”, передбачають її грунтовне реформування в напрямку впровадження в освітню практику особистісного орінтованого підходу який би перетворював навчально-виховний процес в плані створення соціально-психологічних і педагогічних умов для фізичного, соціального, інтелектуального, духовного і культурного розвитку учня. Суспільству необхідна активна особистість, яка самостійно і творчо мислить, має високу культуру розумової праці, володіє способами самопізнання, саморозвитку, тому виникає необхідність у дослідженні проблеми розвитку пізнавальної активності учнів.
Розв’язати цю проблему можна за умови, якщо навчально-виховний процес в школі буде направлено на розвиток пізнавальної активності школярів, їх самостійності, творчих можливостей тощо.
Ця проблема вимагає постійної уваги, при її розгляді необхідно враховувати ті соціальні, психологічні і педагогічні вимоги, що виникають на шляху формування та розвитку особистості. Пізнавальна активність особи започатковується під впливом пізнавальних потреб, мотивів, інтересів в процесі безпосередньої пізнавальної діяльності, вона характеризується відношенням школярів до процесу пізнання, що відображається на якості, характері і результатах пізнавальної діяльності у досягненні поставленої мети. Проблема формування пізнавальної активності безпосередньо пов`язана з рішенням питання підвищення якості навчального процесу в школі.
Слід відзначити, що пізнавальна активність школярів є складовою мотиваційного компоненту навчання та однією з головних умов, як вважають вчені, розумового розвитку дітей тому що, інтелектуальна сфера дитини успішно розвивається лише за умови присутності і розвитку пізнавальних потреб. Вченими засвідчено на скільки важливо враховувати в ході навчально-виховного процесу власну активність дитини, і стимулювати її розвиток, для чого намічено ряд шляхів.
Існують різні підходи до визначення типів, рівнів, структурних елементів і основних форм прояву пізнавальної активності учнів середніх класів у відповідності з їх індивідуальними особливостями. Сам термін "пізнавальна активність" має різні тлумачення в педагогічній літературі. Так Т.І.Шамова говорить про взаємозв’язок активності як діяльності та активності як риси характеру. В.І.Лозова називає пізнавальну активність умовою духовного розвитку особистості, засобом поліпшення і в той же час показником навчально-виховного процесу.
Пізнавальна активність може виявлятися в різних видахдіяльності: грі, навчанні, праці, громадській роботі, спорті тощо. Залежно від змісту діяльності і рівня розвитку дитини пізнавальна активність виявляється по-різному.
У психолого-педагогічних дослідженнях визначені різні рівні розвитку активності в школярів:
1.
Репродуктивно-наслідувальна активність, за допомогою якої досвід діяльності однієї особи нагромаджується через досвід іншої. Засвоєння зразків людиною відбувається протягом усього життя, але рівень особистої активності недостатній.
2.
Пошуково-виконавчій активності властивий більший ступінь самостійності. На цьому рівні треба сприйняти задачу і самостійно відшукати її розвязування.
3. Творча активність є вищим рівнем, бо й саму задачу можна ставити школярам, а способи її розвязування обирати нові, нешаблонні, оригінальні.
3. Самостійна робота учнів, як засіб розвитку пізнавальної активності.
Ативність і самостійність школяра в навчальній роботі — поняття взаємозвязані, але не тотожні. О. В. Скрипченко зауважує з цього приводу: "Активність може і не включати самостійності. Можна навести чимало прикладів, коли учень, виявляючи активність у роботі, не виявляє самостійності, наприклад, копіювання виробу на уроках ручної праці тощо. У навчальній роботі самостійність виявляється в активності, спрямованій на набування, вдосконалення знань, оволодіння прийомами роботи. Останнє повязане з формуванням пізнавальних інтересів та інших мотивів, які стимулюють і зміцнюють вольові зусилля для виконування тих чи інших завдань."
Отже, пізнавальна активність і самостійність є якісними характеристиками пізнавальної діяльності, вони взаємозумовлені, взаємозвязані, але не тотожні. "Активність - означає свідоме, вольове, цілеспрямоване виконання розумової чи фізичної роботи, необхідної для оволодіння знаннями, вміннями, навичками, включаючи користування ними у подальшій навчальній роботі і практичній діяльності. Вона виявляється у характері сприймання, реакції на нові знання, кількості пізнавальних питань тощо. Пізнавальна активність супроводжує будь-яку самостійну дію, це, по суті, готовність (здатність
