Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать у вакуумі при температурі 60 °С протягом 4 год.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0.1 %. Визначення проводять з 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.500 г субстанції розчиняють у 50 мл оцтового ангидриду Р i титрують 0.1 М розчимом кислоти хлорної до жовтувато-зеленого забарвлення, використовуючи як індикатор 0.3 мл розчину нільсъкого синъого.

1 мл 0.1 Мрозчину кислоти хлорної має 28.47 мг C16H13СІN2O.

ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупореному контейнері, у захишеному від світла мicцi [1].

ВЛАСТИBOCTI

Опис. Кристганчний порошок бiлoгo або майже білого кольору.

Розчинністъ. Практично не розчннний у водi Р, мало розчинний у 96% cпиртi

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: В, С. Друга ідентифікація: А, С, D.

А. Розчини готують у захищеному від світла місці і вимірюютъ оптичне поглинання розчинів відразу після приготування,

20.0 мг субстанції розчиняють у 96 % cпиртi P i доводять об'єм розчину тим самим роэчинником до 100.0 мл. 10.0 мл одержаного розчину доводять 96 % спиртом Р до об'єму 50.0 мл (розчин А). 10.0 мл розчину А доводять 96% спиртом Р до об'єму 100.0 мл (розчин В). Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) розчину А в області від 300 нм до 350 нм повинен мати максимум за довжини хвилі 316 нм. Ультрафіолетовий спектр поглинання (2.2.25) розчину В в області від 220 нм до 250 нм повинен мати максимум за довжини хвилі 229 нм. Питомнй показник поглинання в максимумі за довжинн хвилі 229 нм має бути від 1220 до 1300.

B. Інфрачервоний спектр поглинання (2.2.24) субстанції, одержаний у дисках, має відповідати спектру ФСЗ оксазепаму.

C. Хроматограми, одержані при випробуванні "Супровідні домішки". переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм. На хроматограмі випробовуваного розчину (б) має виявлятися основна пляма на piвні основної плями на хроматограмі розчину nopiвняння (а), відповідна їй за розміром.

D. Близько 20 мг субстанції розчиняють у cyмiшi 5 мл кислоти хлористоводневої Р i 10 мл води Р. Кип'ятять протягом 5 хв i охолоджують. До одержаного розчину додають 2 мл розчину 1 г/л натрію нітритy Р i витри-мують протягом 1 хв. Додають 1 мл розчину 5 г/л кислоти сульфамінової Р, перемішують, витримують протягом 1хв i додають 1 мл розчину 1 г/л нафтилетилендіаміну дигідрохлориду Р; розчин забарвлюється в червоний коліp.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Супровідні домішки. Випробування проводить у захищеному від світла місці.

Визначення проводить метолом тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар підхожий силкагель і флуоресцентним індикатором з оптимальною інтенсивністю поглинання за довжини хвилі 254 нм. Перед використанням пластинку промивають метанола Р. Коли фронт розчинника пройде 17 см від лінії старту, пластинку виймають iз камери i сушать на повітpi, потім при температурі 100 0С до 105 °С протягом 30 хв.

Випробовуваний розчин (а). 50 мг субстанції розчиняють в ацетон Р i доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Випробовуваний розчин (б). 2 мл випробовуваного розчину (а) доводять ацетоном Р до об'єму 10 мл.

Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ оксазепаму розчиняють в ацетоні Р i доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Розчин порівняння (б). 10 мг ФСЗ оксазепаму i 10 мг ФСЗ бромазепаму розчиняють в ацетоні Р i доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Розчин порівняння (с). 1 мл розчину порівняння (б) доводять ацетоном Р до об'єму 100 мл.

Розчин порівняння (d). 5 мл розчину порівняння (с) доводить ацетоном Р до об'єму 10 мл.

На лінію старту хроматофафічної пластинки наносять 20 мкл (100 мкг) випробовуваного розчину (а), 20 мкл (20 мкг) випробовуваного розчину (б). 20 мкл (20 мкг) розчину порівняння (а), 20 мкл (20 мкг оксазепаму i 20 мкг бромазепаму) розчину порівняння (б), 20 мкл (0.2 мкг) розчину порівняння (с). 20 мкл (0.і мкг) розчину порівняння (d). Пластинку поміщають у камеру і3 сумішшю розчинників метанол Р-метиленхлорид Р (10:100). Коли фронт розчинниюв пройде 15 см від лінію старту, пластинку виймають iз камери, сушать на повітpi й переглялають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматофамі випробовуваного розчину (а) будь-яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за пляму на хроматофамі розчину порівняння (с) (0.2 %), i тільки одна пляма може бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння (d) (0.і %).

Результати аналізу вважаються вірогідними, якшо на хроматограмі розчину порівняння (б) виявляються дві чітко розділені плями.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до 105 °С при залишковому тиску не більше 0.7 кПа.

Сульфатна зола (2.4,14). Не більше 0.1 %. Визначення проводять з 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.250 г субстанції розчиняють у cyміші 10 мл кислоти oцтової лъодяної Р і 90 мл оптового анггідриду Р титрують 0.1 М розчином кислоти хдорної потенціометрично (2.2.20).

1 мл 0.1 Мрозчину кислоти хлорної відповідає 28.67 мг С15Н11СІN2О2

ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупореному контейнері, у захишеному в світла місцi [2].

ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1. Експрес-аналіз лікарських форм

Пропис 1.

Таблетки хлордіазепоксиду (драже) 5 мг

Ідентифікація:

Хлордіазепоксид (Chlordiazepoxidum)

- виявляють при нагріванні хлордіазепоксиду до кипіння з кислотою хлористоводневою утворюється 2-аміно-5-хлорбензофенон:

- наявність хлорид-іонів при додаванні срібла нітрату в кислому середовищі – утворюється білий осад розчинний у розчині аміаку:

Кількісне визначення. Фотоколориметрія за реакцією утворення азобарвника після окислення речовини кислотою хлористоводневою:

Вміст