За багаторічними даними перехід середньої добової температури через 0 0С навесні на території області припадає на кінець першої – початок другої декади березня.

Восени стійкий перехід температури через 0 0С від плюсових до мінусових температур спостерігається в кінці листопада. Отже, період з середніми плюсовими температурами триває в середньому 240-260 днів.

Найхолоднішими є січень-лютий. Так, середньомісячна температура в січні опускається до -5 0С. У вказані місяці зафіксовано і абсолютні максимум – 37 0С і мінімум - -34 0С.

На території області мінімальна температура грунту верхніх горизонтів дорівнює переважно 5-7 0С морозу.

Повторюваність температури грунту, за якої можливе пошкодження посівів, становить 5-12 %, тобто 1-2 рази на десятиріччя. Відлига та льодова кірка є типовими явищами.

Початок безморозного періоду в повітрі настає в останній п’ятиденці квітня, а кінець – у першій п’ятиденці жовтня. Але в окремі роки останні весняні морози в повітрі спостерігаються в травні, а перші осінні – у вересні. Проте, ймовірність заморозків у травні та вересні невелика.

Середня тривалість безморозного періоду становить 150-170 днів.

Сума активних температур з 1 липня до переходу середньодобової температури повітря восени нижче плюс 10 0С становить 1500-1600 0С.

Період з температурою вище 10 0С на Передкарпатті починається в кінці квітня і триває майже до середини першої декади жовтня. Проте заморозки на поверхні грунту в цей період можливі.

Режим опадів. Кількість опадів за рік становить в сумі 570-700 мм. У холодний період року (листопад – березень) опадів випадає лише 25-30% річної суми, що становить близько 140 мм. На Передкарпатті буває від 90 до 115 днів на рік з опадами 1 мм за добу. Починаючи з квітня, місячна кількість опадів істотно зростає. У теплий період року (квітень-жовтень) на рівнині їх випадає 450-500 мм. Максимум опадів припадає на літній період, червень, липень – 90-100 мм. Надходження вологи в грунт залежить від інтенсивності дощів.

Опади інтенсивністю 5 мм засвоюється грунтом повністю: 6-10 мм – на 80 %; 11-15 мм – на 60 %; 16-20 мм – на 40 %; понад 20 мм – на 30%. Для сільського господарства зливи інтенсивністю 30 мм і більше за 12 годин і менше є шкідливими.

Значної шкоди сільському господарству завдає град, який часто супроводжується сильними зливами та грозою. Середня кількість з градом становить 1-2, максимум 4-6 на рік.

На Передкарпатті сталий сніговий покрив у середньому буває 8 років із 10. Він утворюється і кінці грудня, а на початку березня або навіть в кінці лютого тане. Взимку часто бувають відлиги, під час яких сніг розтає.

Висота снігового покриву становить 11-20 см. Найбільшою вона є в другій половині зими. В окремі роки в лютому висота снігового покриву сягає 50 см.

У відділі біохімічних досліджень Івано-Франківського інституту АПВ, де безпосередньо я проходила практику по агрохімії проводять ряд досліджень на визначення якісних показників насіння хрестовітих культур, а саме:

1. Вміст «сирого» жиру в рослинах;

2. Визначення жирокислотного складу олії;

3. Визначення кислотного числа;

4. Визначення загального вмісту глюкозинолатів;

5. Визначення вологості насіння та рослинного матеріалу;

6. Визначення вміту сухої речовини.

Дані дослідження проводяться згідно таких методик:

Визначення вмісту «сирого» жиру в рослинах методом знежиреного залишку

Рослинні жири отримані з плодів і насіння, називають рослинними оліями, в основному вони мають рідку консистенцію. Їх поділяють на висихаючі (лляна, конопляна, макова, горіхова олія), напіввисихаючі (соняшникова, соєва, бавовняна, ріпакова) і невисихаючі (оливкова, арахісова).

Жири і жироподібні речовини є важливими сполуками для живих клітин, а в олійних культур виконують роль запасних речовин.

Запасні жири накоплюються у великих кількостях у насінні і плодах багатьох рослин, особливо у зав’язі.

Вміст жиру в насінні рослин дуже різноманітний і залежить від виду рослини, кліматичних умов та рівня агротехніки, від живлення рослин і забезпечення вологою, від сортових особливостей тощо.

Жири, які добувають звичайними методами є сумішшю складних ефірів трьохатомного спирту гліцерину С2Н5(ОН) та високомолекулярних жирних кислот.

Ефір, як і інші розчинники, при обробці ним рослинного матеріалу розчиняє не тільки жири, але й супроводжуючі їх речовини. Тому жир, екстрагований ефіром, називається «сирим».

Суть методу. Метод ґрунтується на послідовному екстрагуванні з наважки жиру за допомогою етилового ефіру. Знежирену наважку рослинного матеріалу висушують і зважують. За різницею маси рослинного матеріалу обчислюють вміст жиру.

Обладнання та реактиви. Етиловий ефір; пакетики із знежиреного фільтрованого паперу, апарат Сокслета.

Хід аналізу. Пакетики із знежиреного фільтрованого паперу нумерують простим олівцем, вміщують у бокс, який ставлять на 0,5-1 год у сушильну шафу для висушування при температурі 100-105 0С, після чого висушений пакетик разом із боксом зважують на аналітичних терезах. Щоб знежирити папір, його до висушування занурюють у склянку з ефіром на 1 добу.

У пакетики беруть близько 1 г дрібно розтертого в ступці рослинного матеріалу. Спочатку розтирають невелику кількість матеріалу, потім його викидають. Розтирають нову порцію, з якої беруть зазначену наважку, переносять у пакетики, які закривають, разом із боксом висушують при 100-105 0С протягом 3 год, охолоджують в ексикаторі і зважують з точністю до четвертого знака.

Під час висушування наважки готують апарат Сокслета для екстрагування жиру.

Пакетик із наважкою вміщують в екстрактор. У колбу наливають таку кількість ефіру, щоб він заповнив екстрактор до рівня, трохи вищого від сифона, при цьому ефір переливають у колбу наповнюючи її до половини. Далі до екстрактора приєднують зворотний кульковий холодильник і підключають