Обладнання та реактиви. Гексан; 5%-ий розчин металевого натрію в метанолі; газовий хроматограф; лабораторний прес; пробірки; піпетки на 0,1; 1; 10 мл; мікро шприц; скляні воронки; паперові фільтри.

Хід аналізу. Олію з насіння отримують витісненням на лабораторному пресі під тиском 150 атм. Олію, що виступила навколо поршня відсмоктують мікро піпеткою, дві краплі поміщають у пробірку з 2 мл гексану і додають 0,2 мл 5%-го розчину металевого натрію в метанолі. Пробірку струшують протягом 1 хв потім залишають на 2-3 хв при кімнатній температурі і фільтрують через паперовий фільтр. До фільтрату додають 5 мл дистильованої води і суміш струшують. Верхню фазу використовують для хроматографічного аналізу.

Розділення метилових ефірів вищих жирних кислот проводять на газовому хроматографі «Хром-5». Необхідно мати також детектор полуменево-іонізаційний, колонку скляну завдовжки 250 см з внутрішнім діаметром 3 мм, наповнену 15%-им полі етиленгліколь сукцинатом на парохромі 1, 0,125-1,315 мм .

Мікрошприцем Ш-10 пробу вносять у випарник в кількості 0,8-1,4 мкл.

При аналізі олії насіння ріпаку і суріпиці піки основних жирних кислот на хроматограмі в міру їх виходу розташовуються в наступному порядку: пальметинова кислота (16:0), пальмето-олеїнова (16:1), стеаринова (18:0), олеїнова (18:1), линолева (18:2), ліноленова (18:3), ейкозенова (20:1), ерукова (22:1).

Масова частка жирних кислот в досліджуваній пробі визначають методом внутрішньої нормалізації по відношенню площі піків окремих кислот до сумарної плоші всіх піків. Площі розраховують шляхом множення висоти піку на його ширину, виміряну на половині висоти.

Час аналізу однієї проби – 40-50 хв.

Експрес-метод оцінки насіння ріпаку на еруковість

Суть методу. Метод ґрунтується на виявленні на хроматографічному папері солей жирних кислот у вигляді кольорових плям.

Обладнання та реактиви. 5-ий розчин гідроксида калію в етиловому спирті 1,5 н, розчин соляної кислоти, петролейний ефір, 15-ий розчин вазелінового масла в етиловому ефірі, 90%-ий розчи оцтової кислоти, 1-ий розчин ацетату міді, 1,5%-ий розчин гексацианоферрата калію, пробірки; піпетки на 1 мл; мікропіпетки; хроматографічний папір; хроматографічна камера; сушильна шафа; водяна баня.

Хід аналізу. Одну сім’ядолю або п’ять-сім насінин поміщають у пробірку, підливають відповідно 0,1 мл і 0,05 мл 5%-го розчину гідроксиду калію в етиловому спирті.

Після повного роздавлювання насіння скляною або сталевою паличкою, пробірку залишають відкритою при кімнатній температурі на 14-15 год. Потім в пробірку з однією сім’ядолею підливають 0,1 мл з п’ятьма-сімома насінинами – о,15 мл 1,5 н розчину соляної кислоти, перемішують і додають відповідно по 50 і 100 мкл петролейного ефіру. Пробірку струшують і поміщають на 1 хв у водяну баню при температурі 40 0С. На хроматографічний папір мікропіпеткою наносять 10-30 мкл верхньої фази – розчину жирних кислот. Листи паперу з нанесеними пробами фіксують між рухомими горизонтально розташованими у верхній і нижній частинах камери скляними трубочками. Камеру з хроматограмами вміщують в посудину з 90%-ою оцтовою кислотою на 4-5 год для розділення жирних кислот, потім на 2 год в сушильну шафу при температурі 40 0С і на 15 хв в посудину з 1%-им розчином ацетату міді. Для видалення з хроматограм надлишку ацетату міді камеру поміщують на 30 хв у посудину з проточною водою. Щоб знайти плями мідних солей жирних кислот, камеру поміщають на 5 хв в посудину 1,5%-им розчином гексацианоферрата калію і потім висушують при кімнатній температурі.

На хроматограмах плями основних жирних кислот олій насіння хрестоцвітих культур розташовуються в наступному порядку: ближче до місця нанесеннч проби знаходиться пляма ерукової кислоти (С22:1) > за нею ейкозенової (С20:1), потім олеїнової (С18:1), линолевої (С18:2), і ліноленової (С18:3). Для виявлення плям інших жирних кислот необхідно збільшити їх концентрацію в розчиннику.

Для подальшої селекції відбирають лише ті номери, в хроматограмах яких немає нижніх двох плям або є незначна пляма ліноленової кислоти і ці номери володіють також цінними селекційними ознаками. За наявності денситометра на підставі хроматограм за площею піків жирних кислот можна визначити їх відсоткове співвідношення між собою.

Визначення загального вмісту глюкозинолатів насіння, макухи і шроту ріпака паладієвим методом

Суть методу полягає в тому, що кількість глюкозинолатів визначається за інтенсивністю забарвлення, викликаного комплексним поєднанням алконілглюкозинолатів із тетрахлоридом (П) паладату натрію.

За цим методом можна аналізувати лише натуральне насіння ріпака.

Хід аналізу

Наважку масою 1 г добре подрібненого насіння ріпака поміщають в колбочку місткістю 50 мл і ставлять на 5-7 хв у водяну баню з температурою не нижче 90 0С, після чого додають 30 мл киплячої дистильованої води і продовжують витримувати при тій же температурі 20 хв. Після охолодження додають по 1 мл 30%-ного розчину сульфату цинку і 15%-ного розчину гексаціаноферату (ІІ) калію, збовтують, доводять водою до мітки і ще раз старанно перемішують. Після відстоювання чи фільтрації до 0,5 мл проясненого розчину додається 1,5 мл 0,002 М водного розчину тетрахлориду (ІІ) паладату натрію, перемішують і через 10 хв знімають екстинкцію при довжині хвилі 440 нм проти сліпої проби на фотоелектроколориметрі з використанням кювет товщиною 3 мм.

Для побудови калібрувальної кривої використовують насіння ріпака з різним вмістом глюкозинолатів – від 0,4 до 4%, або стандартний водний розчин синигрину з його концентрацією від 0,2 до 1,0 мг/мл.

Експресний метод оцінки насіння, макухи і шроту ріпака на глюкозинолатність

Метод ґрунтується на визначенні по інтенсивності забарвлення діагностичних пластинок «ГлюкоФАН» (ЧСФР) кількості глюкози, вивільненої з глюкозинолатів при ферментному гідролізі.

Хід аналізу

В 1 стакан поміщають подрібнену пробу корму (10 г), додають 0,5 г