Іншим прикладом реакцій, що протікають в нестехіометричних з'єднаннях, може служити утворення центрів свічення в люмінофорах, наприклад на основі сульфідів цинку і кадмію. Люмінофори - речовини, що перетворюють електричну енергію в світлову. Вони використовуються для покриття екранів електронно-променевих трубок, а також для виготовлення лазерів. Під дією електричного струму або фотоопромінювання електрони можуть збуджуватися, тобто переходити з дефектних центрів, наприклад асоціацій ( * )-, на інші центри з більшою енергією. Повернення електронів в стани з меншою енергією супроводжується виділенням надмірної енергії у вигляді світлового випромінювання. Дані центри називають центрами свічення. Вони утворюються, наприклад, при взаємодії нестехіометричних вакансій і домішкових дефектів - атомів хлору у вузлах атомів сірки:

Оскільки дефекти, як правило, розташовані в сусідніх катіонних і аніонних вузлах, та їх взаємодія протікає достатньо швидко.

Висновки та рекомендації

Тверді неорганічні сполуки, як правило, є нестехіометричними. Нестегіометрія виникає при синтезі через неоднакову кількість атомів компонентів, які переходять у кристал з тієї фази (пари, розчину, розплаву), з якої здійснюється синтез.

На властивості нестехічометричних сполук, зокрема їх реакційну здатність, впливають і самі немтехіометричні сполуки, і ті дефекти, які при цьому утворились.

Розробка теоретичних і експериментальних методів відтворюваного синтезу сполук з контрольованими відхиленнями від стехіометрії реакційною здатністю визначає прогрес в розвитку хімії твердого тіла і матеріалознавства.

Список використаних джерел

Сич А.М., нагорний П.Г. Основи матеріалознавства: Навчальний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003 – 164 с.

Вест А. Химия твердого тела. – М.: Мир, 1988. – 293 с.

Ормонт Б.Ф. Введение в физическую химию и кристалография полупроводников. – М.: Высшая школа, 1982.

Браун М., Доллимор Д., Ганвей А. Реакции твердых тел. – М.: Мир, 1983. – 264 с.

Павлишин В.І. Основи кристалохімії мінералів: навч. посібник. – К.: ВЦ “Київ. ун-т”, 1998. – 320 с.

Мень А.Н., Воробьев Ю.П., Чуфаров Г.И. Физико-химические свойства нестехиометричесних окислов. – Л.: Химия, 1973. – 224 с.

Новый направления в химию твердого тела: Структура, синтез, свойства, реакционная способность и дизайн материалов. Пер. с англ.. / ???, Гопалакришнан Дж. – Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1990. – 520 с.

Барнард А. Теоретические основы неорг. химии. – М.: Мир, 1988. – 361 с.

Зламанов В.П. Нестехиометрия и реакционная способность неор. соединений // Соросовский оброзовательный журнал. – 2001. – т.7, №5. – С.29-35.

Ковба Л.М. Сетхиометрия, дефекты в кристалах и структурная гомология // Соросовский образ. журнал. – 1996. - №6. – С.41-49.

Ковтуеннко П.В. Физическая химия твердого тела: Кристаллы с дефектами. – М.: высшая школа, 1993. – 352 с.

Третяков Ю.Д. Твердофазные реакции // Соросовський образовательный журнал. – 1999. - №4. – С.35-39.

Вавилов В.С., Кив А.Е., Ниязова О.Р. Механизмы образования и имграции дефектов в полупроводниках. – М.: Наука, 1981. – 368 с.