Фармакологічний аналіз ЛЗ, які містять складно-ефірну та лактонову групи, як функціональні

Складно-ефірна група

Складні ефіри розглядають як похідні к-т, у яких атом водню в карбоксильній гр. заміщений радикалом.

Отримують складні ефіри шляхом взаємодії спиртів (фенолів, фенолів) з органічними та неорганічними кисневмисними к-тами.

Для скл. ефірів характерні реакції нуклеофільного заміщення (SN), які проходять під дією води (гідроліз), амінів або аміаку, гідрозину, гідроксил-аміну та інших реагентів.

Головними хім. властивостями скл. ефірів на відміну від простих є гідроліз, який може каналізуватися як кислотами, так і лугами.

П-ти:

Кокаїна гідрохлорид

Анестезин

Фенілсаліцилат

Кватерон

Тестостерона пропіонат

Ганглерон

Валідол

Ацетилсаліцилова к-та

Левоміцетина стеорат

Фубромеган

Тропафен

Амедин

Медротестрона пропіанат

Кислотний гідроліз

Кислоти каталізують р-ю за рахунок того, що позитивний заряд атому вуглецю карбонільної групи стає більше, та, внаслідок цього, він легше піддається атаці нуклеофіла.

Р-я гідролізу, що каталізується кислотами, обернена та симетрична, так як м-зм гідролізу співпадає з м-змом етерифікації.

Аустилсаліцилова к-та (кислотний гідроліз)

Фенілсоцліцилат Відчувається запах оцтової кислоти

Відчувається запах фенолу

Методика р-й:

До 0,1-0,2 ч п-ту додають 0,5 мл. концентрованої сірчаної к-ти, перемішують, нагрівають на кип’яченій вод. бані 5 хв. та додають1-2 краплі води.

ІІ. Лужний гідроліз складних ефірів проходить скоріше і є необерненим; причиною необерненості є утворення стійкого ацилат-іону.

Ацетилсаліцилова к-та

1.

При подальшому підкисленні H2SO4 утворюється кристалічний осад саліцилової к-ти і відчувається запах оцтової к-ти.

Фенілсаліцилат

2.

При подальшому підкисленні H2SO4 утворюється кристалічний осад саліцилов. к-ти і відчувається запах фенолу.

Отриману оцтову к-ту можна також відкрити після додавання етилового спирту та концентрованої сірчаної к-ти. При цьому отримуємо оцтовий етиловий ефір, який має характерний запах:

Методика р-ї:

До продуктів р-ї (1) додаємо декілька кр. H2SO4 та етилового спирту, перемішуємо, та підігріваємо. З’являється запах етилацетату.

Для ідентифікації саліцилової к-ти, що виділялася при гідролізі ацетилсаліцилової к-ти та феосілсаліцилата, до осаду додають 1-2 кр. р-ну хлориду окисного заліза. З’являється фіолетове забарвлення внаслідок утворення комплексної сполуки.

ІІІ. Загальним методом дослідження ЛЗ, що мають складноефірну, лактонну і лактомну групу є гідроксамова р-я.

Якщо процес гідролізу скл. ефірів виконати в лужному середовищі в присутності гідроксиламіну то утвор. гідроксамові к-ти: Останні, при взаємодії з солями металів, н-д з іоном заліза (ІІІ), в залежності від рН середовища утворюють різні по складу та забарвленню продукти реакції:

Широко застосовують цю р-ю для ідентифікації скл. ефірів (саліцилов. к-ти – фенілсаліцилат, метил-саліцилат, n-амінобензойна к-ти, арилаліфатичн. к-т та інш.); алкалоїдів, що мають складно ефірну групу (атропін, кокаїн); стероїдн. гормонів, вищих жирних кислот, кололенів, пептидн. зв’язків в білках. Також в цю р-ю вступають лактони (пілокарпін, серцеві глікозиди).

Утворення стійких червоно-фіолетов. комплексів гідроксамових к-т з солями заліза (ІІІ) в кислому середою. (рН – 1,5-3,0) з максимумом світопоглинання в обл. 470-540 мм використано для фотометричного визнач. більшості вказаних ЛЗ.

Гідроксамова проба на прикл. аценлідину

IV. Експрес р-ї на ацетилсаліцилову к-ту та на фенілсаліцилат:

Рожеве забарвлення

Методика:

0,2 ч п-та вміщуємо в маленьку ділянку воронку, розчинають в 1 мм води + 1 мл розвед. сірчан. к-ти, випавший осад видал. ефіром (3 рази по 5 мл). Водний шар переносять в проб. + 1 мл лужн. р-ну гідроксиламіну, струшують і залиш. на 5 хв. + 1 мл. розвед. HCl + 0,5 мл. 10% р-ну хлориду окисного заліза в 0,1 н р-ні НСІ. З’явл. червоно-буре заб.

Методика виконання р-ї:

До декількох крупинок препарату додають 3-5 крапель реактива Маркі та підігрівають.

Ефіри азотистої та азотної к-т:

В медичній практиці широко використовуються: амілнітрит, нітранол, нітрогліцерин, нітросорбіт, ериніт.

Заг. ф-ли:

скл. ефір азотної к-ти скл. ефір азотистої к-ти

І. Загальною реакцією тотожності, що підтверджує наявність залишків азотистої та азотної к-т є р-я з розчином диференціальну в конц. сірчаній к-ті.

Під впливом H2SO4 проходить гідроліз препарата з утворенням спирту та азотистої (азотної) к-ти.

Останні окисляють дифеніламін, при цьому утвор. сульфат дифенохінондиіміна, що обумовлює синій колір р-ну.

Методика виконання:

Декілька крапель п-ту + сірчана к-та 2-3 кр. додаємо дифеніламін в сірчаній к-ті, 1-2 кр. При наявності HNO3, HNO2 з’явл. синє забарвлення. Цю р-ю дають всі вищі названі п-ти.

ІІ. Ефіри азотистої к-ти можна відрізнити від ефірів азотної к-ти за допомогою р-ї з р-вом Гріса при гідролізі перших утвор. азотиста к-та, яка з краплею р-ва Гріса дає червоне забарвл. (р-в Гріса: 2 р-ни: А – 1%-й р-н сульфанілов. к-ти, 30% р-н оцтов. к-ти; Б – 0,1%-й р-н -нафтиламіну в 30% р-ні оцт. К-ти).

ІІІ. Амілнітрат видаляє йод з підкислених р-нів йодиду калія, що забарвл. хлороформн. шар в фіолетов. колір:

IV. Методика виконання:

До 2 кр. амілнітрита додають 2 кр. води та 2 мл. H2SO4 конц. рідина піниться, виділяючи газ. Утворена азотиста к-та частково окислює і залишковий спирт в ізовалеріановий альдегід та ізовалеріанову к-ту.

Остання з ізоамілов. спиртом утвор. Ізовалеріанов-аміновий ефір – характерн. запах

V. При додаванні декількох кр. амілнітрату до рівних частин (по 2-3 кр.) 10% р-ну FeSO4 та конц. H2SO4 на межі шарів утвор. буде кільце

VI. Нітранол

П-т дає характ. р-ю на фосфари з молібдатом амонію.

6. Методика.

Нагріваємо п-т з 2 мл. 30% р-ну їдкого натра та 0,1 г сплава Деварда; відбувається відновлення нітрогрупи до аміака, який відкривають по посинінню вологого червоного лакмусового папірця.

VII. Нітрогліцерин

Лужний гідроліз:

Після лужного гідролізу

На нітрогрупу з дифеніламіном (див. вище)

На гліцерин

Методика:

0,1 г п-та випарюю досуха омилюють лугом, додають 0,3-0,5 г бісульфата калія та нагрівають; утвор. акролеїн, що відкривається по різкому запаху.

Складні ефіри пох. гліколевої та деяких інш. к-т.

І. Р-я омилення на прикладі циклодилі:

Методика:

До 0,3 г п-та додають 10 мл 20-30% р-ну