в міжнародному масштабі узагальнені і викладені в Міжнародних стандартах аудита. Такі вимоги дозволяють аудитору визначити свої мети і свою політику щодо обсягу роботи, специфіки діяльності і місця надання аудиторських послуг. Безумовно, конкретні обставини вимагають гнучкого підходу до рішення задач, що стоять перед аудитором. Проте, основними вимогами в прийнятій політиці повинні бути наступні:
Кожен аудитор зокрема і персонал фірми в цілому підтримують принципи незалежності, об'єктивності, конфіденційності і дотримуються правил професійної етики.
Фірма приймає в штат тих, хто одержав і підтримує належний професійний рівень, виявляє в роботі компетентність і відповідальність при виконанні своїх обов'язків.
Окремі цільові задачі в аудиторській роботі розподіляються серед персоналу відповідно до рівня їхньої професійної підготовки, досвіду і майстерності, як того вимагають обставини.
Фірма повинна забезпечувати на всіх рівнях напрямок, спостереження і контроль роботи, що відповідала б стандартам якості контролю.
Організація консультацій у разі потреби в самій фірмі чи за її межами з залученням необхідних експертів.
Фірма постійно проводить оцінку і прогнозування перспективних клієнтів і здійснює роботу з вже існуючою клієнтурою. При прийнятті рішень щодо обслуговування нового клієнта чи утримання клієнта, що вже був на обслуговуванні, принциповими критеріями, що приймаються в увагу, є: незалежність фірми, здатність професійно надати послуги конкретному клієнту і чесній позиції, що займає керівництво клієнта.
Здійснення постійного спостереження за адекватністю й ефективністю введеної політики і заходів контролю якості.
Як уже відзначалося, основні вимоги до вітчизняного аудита регламентуються Національним нормативом аудита в Україні N 2 (далі - ННА N 2). Пунктом 2 ННА N 2 передбачено, що основні вимоги, що регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні і методологічні. У нормативі уточнюється, що дотримання етичних вимог, встановлених у Кодексі професійної етики аудиторів України і положеннями Закону України «Про аудиторську діяльність», є обов'язковим у всіх обставинах аудита. Методологічні ж принципи, визначені в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер. Обов'язковість чи рекомендаційний характер методологічних принципів регламентується тими конкретними нормативами аудиту, що характеризують відповідні принципи.
ННА N 2 у якості етичних професійних вимозі аудитора визначає:
незалежність;
об'єктивність;
компетентність;
конфіденційність;
доброзичливість.
До методологічних вимог нормативом віднесені:
планування аудиту;
обґрунтованість оцінки значимості аудиторських доказів, а також система внутрішнього контролю;
обґрунтованість вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв сутності і вірогідності;
дотримання методики оцінки ризику і вибіркової перевірки даних;
аналіз інформації і формування висновків;
відповідальність за зроблений висновок;
дотримання порядку документального оформлення;
взаємодія аудиторів;
обґрунтованість використання результатів роботи іншого аудитора чи фахівця іншої галузі;
повне інформування клієнта;
контроль якості роботи аудитора.
У зв'язку з тим, що етичні вимоги нами розглянуті раніш, зараз звернемо увагу на дотримання наступних, обговорених у ННА N 2, вимог:
1. Документування аудиту, що передбачає необхідність документування всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості фактів виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень і того, що аудиторські послуги надавалися відповідно до вимог Національних нормативів чи аудита інших стандартів і правил.
2. Планування роботи аудитора з метою забезпечення ефективності результатів аудиторської перевірки.
3. На основі виконання незалежних процедур аудиторської перевірки одержання такої кількості аудиторських доказів, що дозволяє зробити обґрунтований аудиторський висновок.
4. Дослідження аудитором системи обліку і внутрішнього контролю, з метою визначення змісту, термінів і обсягів проведення аудита, а також застосування відповідних процедур аудита.
5. Аудиторські висновки і підготовка аудиторського висновку повинні ґрунтуватися на даних аналітичних досліджень і оцінці аудиторських доказів, отриманих у процесі проведення аудиторської перевірки.
6. У ході аудиторської перевірки і надання аудиторського висновку аудитор повинен дотримуватись принципу обмеження у висловленні аудиторської думки стосовно якості аудиторського висновку і результатів аудиторської перевірки, проведеної іншими аудиторами, а також щодо подій і фактів, сутність яких визначається кримінальним і адміністративним кодексами.
У відповідності зі статтею 22 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитори й аудиторські фірми мають право:
1) самостійно визначати форми і методи аудита на підставі діючого законодавства;
2) одержувати необхідні документи, що мають відношення до предмета перевірки і що знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб. Треті особи, що мають у своєму розпорядженні документи, що стосуються предмета перевірки, зобов'язані надати їх за вимогою аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно завірено замовником;
3) одержувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва і працівників замовника;
4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, жадати від керівництва суб'єкта перевірки контрольних оглядів, вимірів виконаних робіт, визначення якості продукції, у відношенні яких здійснюється перевірка документів;
5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Обов'язки аудитора визначені статтею 23 Закону України «Про аудиторську діяльність», відповідно до якого аудитори й аудиторські фірми зобов'язані:
1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їхню вірогідність, повноту і відповідність чинному законодавству і встановленим нормативам;
2) сповіщати власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;
3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту і виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати дані, що складають предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах чи в інтересах третіх осіб;
4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України;
5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг і інших видів робіт, що мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок чи експертиз.
Статтею 24 Закону встановлені спеціальні вимоги, відповідно до яких забороняється проведення аудита.
1) аудиторам, що мають прямі родинні відносини з керівництвом суб'єкта, що перевіряється;
2) аудиторам, що мають