Синтаксис усного й писемного ділового мовлення

Готуючи текст для публічного виступу, слід пам'ятати про суттєву різницю між писемним і усним його варіантами. Речен-ня, значні за кількістю слів і ускладнені за будовою багатьма відокремленими обставинами, означеннями, вставними і встав-леними конструкціями, цілком можливі в науковій статті, моно-графії та под., і зовсім не бажані в лекції, доповіді, промові й под. Помічено, що сприймання усного тексту залежить від довжини речення (кількості в ньому слів), довжини слова (кількості ба-гатоскладових, довгих слів), кількості особових займенників (які сприймаються на слух легше, ніж безособові).

На відміну від писемного, в усному тексті бажані питальні, окличні й риторичні, а не лише розповідні речення, наприклад:

Чи можливий такий результат?! Безперечно, — скажу я вам. За яких умов? —логічно запитаєте ви. Моя доповідь і наведені в ній викладки є відповіддю на це питання.

Не словесні, а смислові повтори необхідні в усному мов-ленні для наголошування основної думки, підкреслення ключо-вого моменту й посилення враження від сказаного. Досягається це за рахунок багатої синонімії української мови, не повторюю-чи форми вираження.

Однак слід уникати повторювання нетипових для усного мовлення складних сполучників: завдяки тому що, унаслідок того що, через те що й под. оскільки вони гальмують сприй-няття й не сприяють створенню в аудиторії вільної, невимушеної атмосфери.

Окрім повторів, використовують й інші способи привернен-ня чи утримання уваги слухачів, таких як: зміна порядку слів (інверсія), градація (посилення), протиставлення (антитеза), ок-лична й питальна інтонація, риторичні запитання, пауза та ін.

Речення слід будувати таким чином, щоб ключова фраза була розміщена в його першій частині. Набагато легше сприймається на слух зміст, коли речення починається Н. відмінком, ніж де-кількома конструкціями в непрямих відмінках із прийменника-ми, наприклад:

неправильно правильно

В останньому університетському Професор Бойчишин у своїй статті,

збірнику, у першому його розділі, яка розміщена в останньому

розміщено статтю професора університетському збірнику,

Бойчишина, де йдеться... зазначив...

У письмових текстах його частини закріплені за певним , місцем на аркуші й виділені шрифтом чи засобами рубрикації (абзац, параграф, розділ тощо). В усному — можливі відступи, умотивовані повтори й перенесення окремих текстових частин. Якщо писемний текст має форму монологу, то усний не ви-ключає діалогових і навіть полілогових варіантів.

Наявність правильно побудованих дієприслівникових зворотів (або їхніх замінників), як правило, на початку речення, дозволяє більш образно подати навіть сухий технічний текст, наприклад:

неправильно правильно

Не дивлячись на обмежене Незважаючи на обмежене

фінансування.... фінансування...

Попри обмежене фінансування... Дарма що нам обмежили

фінансування...

По закінченні навчання... Закінчивши навчання...

При рахуванні треба... Рахуючи, треба...

По одержанні коштів... Одержавши кошти...

Перевагу слід надавати простим реченням, у яких збері-гається прямий порядок слів: підмет іде перед присудком, означення — перед означуваним словом:

неправильно правильно

Було досягнуто високого рів- Наше підприємство досягло

ня якості продукції, заплано- запланованого високого рівня

ваного нашим підприємством. якості продукції.

Спільним для писемного й усного варіанту тексту є висока частотність у використанні та повторюванні стійких словоспо-лучень — кліше й водночас відсутність зайвих слів, які усклад-нюють сприйняття:

неправильно правильно

Ми, на нашому підприємстві, Підприємству доводиться

можемо розраховувати розраховувати лише на

лише на свої особисті сили. власні сили.

Якщо підмет названий живою особою, то присудок матиме форму активного стану, наприклад:

неправильно правильно

У виступі міністра висвіт- У виступі міністр висвіт-

лювалося його бачення лив власне бачення шляхів

шляхів реформи освіти. реформи освіти.

Узгодження присудка з підметом

Іноді в ОДС підмет не узгоджений із присудком за ознака-ми роду, числа або особи й це ускладнює сприйняття інфор-мації, призводить до її спотворення. Розглянемо деякі зі склад них моментів узгодження присудка з підметом.

1. Підмет, до складу якого входить числівник один (сорок один, дев'ятсот тридцять один і под.), вимагає присудка у формі однини, бажано в описовій конструкції, наприклад:

неправильно правильно

Фірма отримала нові На адресу фірми надійшов

часописи в кількості двадцяти двадцять один примірник

одного примірника. нових часописів.

2. Якщо до складу підмета входять числівники два, обидва, три, чотири — присудок у реченні повинен стояти у множині, наприклад:

Обидва пристрої вийшли з ладу.

Три автомобілі потребували ремонту.

Але якщо вжито безособову конструкцію з дієприкметником на -но, -то — в однині:

Було розглянуто три перших варіанти.

3. Якщо до підмета входять числівники від п'яти й більше, присудок може стояти як в однині, так і в множині, залежно від контекстового значення підмета.

Коли підмет називає пасивні особи, предмети, Ідо подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад:

Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.

Але якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно й самостійно, присудок переважно ставиться у формі множини:

Шість аспірантів склали іспит достроково.

4. Коли треба зазначити приблизну кількість осіб, істот, пред-метів, явищ, уживають слова багато, більшість, декілька, меншість, решта, частина й под., які узгоджуються з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад:

Багато теплих слів почули сьогодні наші ветерани.

Частина контейнерів були в непридатному для транспор-тування стані.

Більшість виборців віддали свої голоси за молодого канди-дата.

5. Якщо до складу підмета входить питальний, заперечний чи інший займенник без ознаки числа, то узгоджений із ним присудок ставиться лише в однині, наприклад:

Ніхто з учасників конкурсу не встиг вчасно виконати по-ставлене завдання.

Дехто із присутніх почав голосно вимагати додаткової перерви.

6. Якщо підмет, виражений займенником ви (так звана пошанівна множина), позначає однину (у формі звертання, Кл. від-мінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою чис-ла, наприклад:

Ви уклали річний кошторис? Сьогодні ви внесли доречну пропозицію.

Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою