1. Концепція «служіння суспільству», на якій повинна ґрунтуватися вся внутріфірмова політика, підтримувана як президентом фірми, так і персоналом, аж до найманих співробітників. Клієнт повинен одержати те, що бажає, за розумну плату.

2. Багатство бізнесмена полягає не в грошах, а в справжній, захоплюючій справі. Ставлення до грошей повинне доходити практично до неповаги до них, неприйнятним є ставлення до них як до ідола, якому потрібно сліпо поклонятися. Гроші — це засіб для досягнення поставленої мети, не більше. Відсутність культу грошей робить підприємця вільним і розкріпаченим, дає можливість іти на розумний ризик.

3. Нові цілі, прагнення до розв'язання чимраз масштабніших і складніших завдань — ось запорука успіху. Бізнес — це азарт, рух, процес, невмируще почуття здорового честолюбства.

4. Чесність, щирість, сумлінність, відкритість — непорушні атрибути ділових взаємин. Найменша пляма на репутації бізнесмена може призвести як мінімум до фінансових втрат, як максимум — до банкрутства. В умовах здорової конкурентоспроможності чесним бути вигідно. По-перше, із чесним бізнесменом хочуть співпрацювати багато фірм, як солідних, так і молодих, здатних внести в Ділову практику щось нове й оригінальне. По-друге, на сторожі чесної конкуренції стоять численні союзи, гільдії й асоціації, що уповноважені займатися Регулюванням діяльності своїх «побратимів» за видом діяльності в інтересах споживачів. Такі організації існують для того, щоб ділова практика завжди залишалася рівноправною, справедливою й етично здоровою. Крім того, в об'єднаннях подібного типу існує професійний кодекс честі, відступ від якого вважається порушенням етичних норм, і члени об'єднання можуть «закрити» порушникові дорогу до подальшої підприємницької діяльності.

5. Будь-який чесний бізнес, незалежно від його масштабності, гідний похвали Бізнес у будь-якій сфері діяльності престижний, якщо він працює на благо покупців. В основі такого підходу лежить впевненість у собі й у своїх силах, а також високий професіоналізм.

6. Важлива свідомість і дотримання принципу: досягнення успіхів у бізнесі не повинне будуватися на руйнуванні навколишнього середовища.

7. Важливим є виконання одного з основних правил ринкової економіки — у розподілі прибутку повинні брати участь усі, хто брав участь у його створенні

Ділова етика та діловий етикет

Етика — одна з найдавніших дисциплін, об'єктом вивчення якої є мораль. Термін «етика» був запроваджений ще Арістотелем, який глибокодумно зауважив, що етика «допомагає пізнати, що слід робити і від чого слід утриматися»

Сучасна етика — це, насамперед, наука, що дозволяє розглядати людські стосунки, а також оцінювати поводження людей з погляду загальноприйнятих норм. Існує професійна етика, яка містить у собі систему норм морального поводження людини, що належить до певної суспільної групи. Підприємець повинен не тільки знати етичні норми поводження, але і дотримуватися їх.

Існує так звана професійна етика, і зокрема — ділова етика, що містить у собі норми поводження підприємця. Підприємницька діяльність неможлива без численних контактів з людьми, вона не розрахована на роботу «поодинці», тому культурне суспільство висуває до бізнесмена як особистості, що займається почасти і «суспільно-контактною» роботою, особливі вимоги до стилю його роботи, соціального вигляду, характеру спілкування з оточуючими.

У чому різниця між діловим етикетом і діловою етикою? Ділова етика — це насамперед етика ведення переговорів із партнерами; етика ведення документації; використання етичних прийомів конкуренції. Ділову етику прийнято вважати єдиною для бізнесменів різних країн. Діловий етикет — це певні норми, що регламентують стиль роботи, манеру спілкування між фірмами, зовнішній вигляд бізнесменів, послідовність і манеру ведення переговорів і так далі. Діловий етикет формується під впливом традицій і певних сформованих історичних умов конкретної країни. Тому тим підприємцям, що співпрацюють із закордонними партнерами, досить корисним є ознайомитися з національним діловим етикетом партнера до початку спільної діяльності.

«Чесна» конкуренція

У міжнародному підприємництві вже давно сформувалися певні правила «ринкової гри», тобто в практиці підприємців існує загальноприйняте поводження на ринку. Правила такої гри не виходять за рамки етичного поводження ділових партнерів, хоча з боку вони можуть когось образити. Наприклад, у сфері підприємництва вироблені свої правила гри, які чимось нагадують гру в покер, де гравець намагається блефувати, тобто, простіше кажучи, бреше Але цю неправду не можна назвати тією неправдою, як розуміємо її ми, оскільки кожен учасник гри, по-перше, теж блефує, по-друге, усі гравці знають, що прямодушність і відвертість тут неприйнятні. У покері, як і в бізнесі, сильним є елемент випадковості, але в результаті переможцем стає той, хто грає з незмінною майстерністю. Виграє той. хто досконально знає правила гри, уміє глибоко проникнути в психологію партнера, має залізну витримку й здатність миттєво й ефективно реагувати на будь-яку ситуацію, що обіцяє виграш, яку мило надала фортуна Блеф гравців не зазнає осуду, тому що «брехня» заради виграшу вважається цілком правомірною, адже в грі кожний грає сам за себе. Непогана карточна комбінація на руках — не половина перемоги. Спокійний, із залізною витримкою гравець, у якого значно гірша комбінація на руках, може тільки своєю впевненістю змусити суперника засумніватися в перемозі.

Звичайно, етика покеру відрізняється від етичних ідеалів цивілізованих між-особистісних стосунків. Гра закликає обережно, недовірливо ставитися до партнера, ігнорує претензії на дружбу. В основі гри лежить хитрий розрахунок, навмисне приховання справжньої сили й намірів. Не можна засуджувати покер за його правила, тому що в будь-якій грі, чи то фехтування, чи шахи, є обманний хід, удаваний випад. Так само не можна засуджувати правила гри, складені у сфері підприємництва. Ляже поняття