ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ

ПЛАН

ВСТУП

ЕСТЕТИЧНЕ ПОЧУТТЯ

ЕСТЕТИЧНИЙ СМАК

ЕСТЕТИЧНИЙ ІДЕАЛ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Естетична діяльність суспільного суб'єкта, що розвивається протягом тривалого історичного часу, створює цілий комплекс почуттів, представлень, поглядів, ідей, які ми називаємо естетичною свідомістю. Що це таке? Передусім поняття, свого роду, абстракція, вказуюча особливу духовну освіту, що характеризує естетичне відношення людини або суспільства до дійсності. Естетична свідомість продукт тривалого історичного розвитку суспільства, воно існує як форма суспільної свідомості, що відображає рівень естетичного освоєння світу. Існує воно також як личностная індивідуальна характеристика окремої людини. Естетична свідомість суспільства, як і окремого індивіда, формується тільки на основі естетичної практики в її різноманітних видах, про які ми вже говорили. Чим багатше естетична практика суспільства або особистості, тим багатше і складніше їх естетична свідомість. Надто складна і многоуровнева його структура. У відомому значенні вона відтворює основні історичні етапи його становлення.

Розглянемо лише найбільш істотні елементи естетичної свідомості: естетичне почуття, естетичний смак, естетичний ідеал. Що стосується мистецтва, то воно є особливою формою естетичної свідомості, в якій представлені всі інші елементи і яка існує специфічним образом. Мова про нього в спеціальному розділі.

Зупинимося на послідовній характеристиці елементів естетичної свідомості.

1. ЕСТЕТИЧНЕ ПОЧУТТЯ

Почуття, що Випробовуються людиною і насолоди різноманітні по характеру, структурі і психологічному механізму. Одні з них дуже близькі твариною, інші ж є специфічно людськими і властиві тільки людям. Естетичне почуття належить якраз до останніх. Це один з найскладніших видів духовного переживання, саме, мабуть, найблагородніше з почуттів людини. Однак не можна не зазначити, що навіть йому, людині, естетичне почуття не дане від народження. Як показують наукові дослідження, воно зароджується у дитини порівняно пізно, або не зароджується зовсім, якщо дитина по яких-небудь обставинах зростала в середовищі тварин. Як вказував К. Маркс, естетичне почуття з'являється тільки там, де людина вільна від «грубої практичної потреби». І якщо тварина «проводить лише під владою безпосередньої фізичної потреби», то людина проводить, навіть будучи вільний від фізичної потреби, і в істинному значенні слова тільки тоді «проводить, коли він вільний від неї». Розробляючи теорію трудового вдосконалення людини, К. Маркс встановив, що багатство людської чуттєвості і здібностей виникло і розвивалося під впливом різноманітних форм практичної діяльності.

Зором володіють багато які тварини, але оком, що уміє насолоджуватися красою предметів, володіє тільки людина. Орган слуху також властивий багато чим тваринним, але музичний слух є тільки у людини. Утворення зовнішніх почуттів це результат тривалої біологічної еволюції світу, виникнення і розвиток естетичних духовних почуттів результат всієї соціальної історії людства. Здатність активно сприймати навколишній світ в формах по-людському розвиненої чуттєвості не є закладеною в нас природою (на відміну від самих органів почуттів), а є продукт культурно-історичний. Форми споглядання і уявлень не тільки не визначаються анатомо-физиологи-ческими особливостями органів сприйняття, але, навпаки, задаються їм ззовні різними формами діяльності, різноманіттям цих форм.

Відомий радянський філософ Е. В. Ільенков так образно представляє цей процес: «Власна форма» (фізіологічна форма) органів сприйняття людини схожа з «формою воску» саме в тому відношенні, що в ній структурно-фізіологічно не «закодована» зазделегідь [апріорі] жодна з форм їх діяльного функціонування. Структурно вони пристосовані еволюцією саме до того, щоб сприймати форму будь-якого предмета, погодити свою діяльність з будь-якою предметною формою» 1. «Форми споглядання», оскільки і «форми мислення», пише він далі ні в якому разі не досліджуються фізіологічно» тобто разом з анатомією органів мислення і сприйняття. Вони кожний раз відтворюються в індивідуумові шляхом вправи цих органів і успадковуються особливим шляхом через форми тих предметів, які створені людиною для людини, через форми і організацію предметно-людського світу. Культура, створена трудом людини, є матеріальним носи-

телем форм мислення і форм споглядання, через який вони передаються від одного покоління до іншому» 2.

Культура, її предметні форми, духовний зміст, а також людське співтовариство носії форм почування світу і форм мислення. Окрема людина опановує такими формами індивідуально, через різні форми діяльності і спілкування, через гру і навчання. Поза миром культури і людським співтовариством ці родові якості людини не розвиваються. Інакше кажучи, спосіб передачі родових якостей є социокультурным, а не біологічним, генетичним, як у тварин. Біологічно і генетично у людини є лише передумови для соціальної форми життєдіяльності. Формуючись в ранньому дитинстві, вони дійсно перетворюються в психологічні механізми і діють як «природні» здібності людини. Тому вони і здаються такими ж «природними» особливостями людської істоти, як і анатомічна будова його тіла. Тим більше, що ці здібності властиві всім людям, розрізнюючись лише мірою їх развитости і культурно-етнічною своєрідністю вияву. Все це створює враження, що форми мислення і форми почування успадковуються так само, як колір очей і форма носа.

Індивід, вступаючи в життя, застає готовим не тільки соціально-економічний лад, але і певну культуру суспільства, матеріальні і духовні цінності. Для нього вони виступають передусім як умова реального буття. Тільки в процесі практичного привласнення індивідом соціального досвіду, выкристаллизованного в культурі суспільства, очеловечиваются його первинні біологічні потреби і почуття, формуються власне людські духовні потреби і здібності. До їх числа належить естетична потреба і естетичне відношення як здатність її задоволення.

Ио естетична потреба виникає лише при наявності естетичного почуття цієї основи естетичного відношення до миру. Тобто естетичне почуття ця така духовна