Відзначимо, що на прикладні розробки за напрямами науково- технічної діяльності видатки із державного бюджету України на ВНЗ складали у 2005 р. — 29,2 млн грн, а на фундаментальні дослідження — 65,9 млн грн, водночас у 2009 р. відповідно — 108,2 млн грн та 143,1 млн грн. Отже, спостерігається помітне збільшення фінансування наукової діяльності ВНЗ.

Показово, що стипендія студентів за цей час збільшилася більше ніж у 10 разів, у той час як фінансування освіти в цілому — більше ніж у три рази, а зарплата викладачів — майже в три рази [2, с. 22, 23, 24, 25].

Зауважимо, що на 2008/2009 навчальний рік функціонувало 353 ВНЗ ІІІ-^ рівнів акредитації, зокрема 113 ВНЗ приватної форми власності. На той же час у мережі ВНЗ І-ІІІ рівнів акредитації налічувалося 528 навчальних закладів, зокрема 83 ВНЗ — приватної форми власності. У цілому ж ВНЗ І-^ рівнів акредитації в Україні на 2008/2009 навчальний рік налічувалось — 881 навчальний заклад, зокрема приватної форми власності — 196 закладів

До речі, чисельність кандидатів наук, доцентів станом на першу половину 2009 р. складала: кандидатів наук — 63473, доцентів — 44289, у той час як у 1998/99 р. їх було відповідно: 36340 та 28511. Подібний стан спостерігається й у динаміці чисельності докторів наук (6296 у 1998/1999 р. і 12060 — у 2009 р.) та професорів (6584 й 12425 осіб). Як виявилося, за цей час у 1,5 — майже у 2 рази збільшилась чисельність осіб у ВНЗ з науковими ступенями й ученими званнями в Україні.

І, нарешті, необхідне, на погляд С. Квіта, об'єднання науки й освіти — дослідних університетів з їх автономією та співпрацею із бізнесом й виробництвом в умовах глобалізації. Дослідження та інновації мають стати головними в таких закладах. Нині ж «система вищої освіти наближається до точки саморуйнування...» [5, с. 11].

Нагадаємо, що основними напрямами Болонського процесу, від ефективності застосування якого багато в чому залежить і ефективність наукових досліджень, зафіксовано:

міжнародна прозорість навчальних програм;

сприяння мобільності студентів, викладачів та науковців;

вирівняння ступенів освіти — бакалавр, магістр, доктор філософії;

запровадження системи кредитів;

сприяння європейській співпраці щодо забезпечення якості освіти;

сприяння навчанню впродовж життя;

уведення єдиного європейського зразка Додатку до диплома;

розроблення рамок кваліфікацій Європейського простору вищої

освіти;

визначення стратегії поліпшення глобального виміру;

запровадження кредитно-трансферної' системи (ЄКТС);

створення національних рамок кваліфікацій.

Якщо період 2009-2010 р. є базовим для України, то 2010-2020 рр. мають стати ключовими в довгостроковому забезпеченні сталого та якісного розвитку вищої вітчизняної освіти, побудованої на принципах Болонської декларації та кращих зразках вітчизняної освіти [11, с. 9, 10, 11, 13, 14, 19].

Однак, як стверджує президент Києво-Могилянської академії С. Квіт: «На жаль, увесь Болонський процес в Україні далі розмов не йде. не дивно, що якість освіти та рівень наукових досліджень в Україні продовжують падати». Він свідчить, що «Україна до цих реформ ще навіть не підступалась. ми переважно зосереджувалися на вторинних формальних ознаках та риторичному процесі, який нікуди не веде» [5, с. 11].

Для України, за словами С. Квіта, важливим є підвищення статусу бакалаврського рівня освіти як самодостатнього, незалежного від наступного освітнього рівня; навчання протягом усього життя, прикладний характер освіти, для якої все більше значення матиме й дистанційна освіта [5, с. 11].

Важливе розширення так званої вертикальної (перехід студента із одного університету до іншого в різних країнах на різні освітні рівні) або горизонтальної (продовження навчання в різних університетах на якомусь одному освітньому рівні) мобільності.

Необхідне знання студентами, випускниками іноземної мови, переважно — англійської.

Окрім того, слід відмовитися від монологічних й перейти до діалогічних форм навчання, при яких студент стає активним співтворцем, учасником діалогу в навчальному процесі. А це, у свою чергу, потребує зміни змісту навчальних програм, розробки нових форм контролю якості як навчання, так і викладання [5, с. 11].

Таким чином, у сучасних умовах проблеми науки та освіти, як основних культурологічних складових, багато в чому визначають можливості розвитку України, її перспективи соціально-економічної та культурної трансформації на шляху побудови інформаційного суспільства, конкурентоспроможності країни знань. Усе це потребує виваженого й оптимального, перш за все, державного фінансування, раціонального використання старих й підготовки нових кадрів інтелігенції, створення відповідного соціально- економічного, культурного середовища з метою вирішення вказаних проблем. Окрім того, входження до європейського наукового, культурного й освітнього простору є основною запорукою вирішення кардинальних питань становлення і розвитку незалежної України.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. БердичеВская М. Наука проедать / Марина БердичеВская // Эксперт Украина [Электронный ресурс]. — 2007. — № 1/2. — Режим доступа: http://www.expert.Ua/articles//2/01. — Загл. с экрана.

Вища осВіта України 2009 : інформ.-аналіт. матеріали. — К., 2009. — 26 с.

В престижном списке нас нет // Время. — 2010. — 3 апр. (№ 61). — С. 1.

Гончароё Ю. Наукоёий потенціал як фактор розёитку інноВаційно-інВестиційної системи України / Ю. Гончароё, А.