Курсова робота

на тему:

«Організаційна культура та етика»

План

I. Культура організації і культура менеджменту

1.1. Культура організації

1.1.1 Культура організації як феномен.

1.1.2 Сучасні моделі корпоративної культури

1.2. Культура менеджменту

1.2.1. Загальносистемні та часткові показники оцінки рівня культури менеджменту

II. Моральна культура спілкування як складова культури менеджера

2.1 Культура спілкування та этикету

2.1.1. Моральна культура спілку-вання як складова загаль-нолюдської культури

2.1. 2. Етикет, як сукупність пра-вил поведінки людини

2.1.3. Моральні основи етикету

2.2 Службовий етикет та правила поведінки службовців

2.2.1. Службовий етикет і його правила

2.2.2 Правила поведінки служ-бовців

2.3 Норми поведінки керівника та етикет у взаємовідносинах з клієнтом

2.3.1 Норми поведінки керівни-ка

2.3.2 Етика та етикет у взаємо-відносинах з клієнтами

Вступ

Уся людська діяльність здійснюється в сформованому суспільством культурному середовищі. Кожний її вид характеризують певні особливості, які створюють внутрішнє культурне середовище діяльності. Організації як соціальні утворення мають власну культуру, якій притаманні певні параметри, зумовлені специфікою їх діяльності та процесів виробництва й управління.

I. Культура організації і культура менеджменту

1.1. Культура організації

1.1.1 Культура організації як феномен.

1.1.2 Сучасні моделі корпоративної культури

1.2. Культура менеджменту

1.2.1. Загальносистемні та часткові показники оцінки рівня культури менеджменту

Культура організації

Поняття «культура» є узагальнюючим і має кілька зна-чень. Своїм змістом воно охоплює культуру історичних епох, суспільства, окремих спільнот, особистості, видів людської діяльності. Діяльність людини зосереджена на виробництві матеріальних благ, творенні духовних цінно-стей, у зв'язку з цим розрізняють матеріальну й духовну культури.

До матеріальної культури належать засоби виробницт-ва й предмети праці, які використовують у сфері суспіль-ного виробництва. Рівень і особливості її розвитку пов'я-зані з розвитком виробничих сил і зумовлені виробничи-ми відносинами в суспільстві. Матеріальна культура є

показником рівня практичного оволодіння людини природою

До духовної культури належать стан освіти і науки,

рівень освіченості населення, стан медичного обслуговування , мистецтво, моральні норми поведінки людей у суспільстві, рівень розвитку духовних потреб та інтересів людей.

Отже, культура охоплює всі досягнення людини в процесі її розвитку у сфері матеріального виробництва і в духовному житті. Вона надзвичайно динамічна, оскільки будь яке покоління може розвиватися лише на основі творчого осмислення і розвитку культурних надбань поперед-ніх поколінь. Саме завдяки успадкуванню, розвитку і збагаченню їх відбувається відтворення й удосконалення суспільства. Надбання культури суспільства безпосередньо чи опосередковано використовуються у всіх сферах людського буття, у тому числі в менеджменті.

1.1.1 Культура організації як феномен.

Найпростіша схема успішної підприємницької діяль-ності донедавна виглядала так: підприємець поєднує три фактори виробництва — працю, землю і капітал, вироб-ляє певний товар, виходить на ринок, реалізує його, ком-пенсує затрачені ресурси і отримує прибуток. Однак досвід успішного бізнесу засвідчує, що успіх організації за-безпечують багато чинників; технологія виробництва, технологія й техніка менеджменту, організація бухгал-терського обліку, планування, стиль управління, культу-ра підприємницької діяльності, сформованого у представ-ників навколишнього середовища образу організації як виробничо-соціального утворення тощо. Кожна організа-ція має власну нематеріальну сутність — характер, струк-туру, специфіку, стиль функціонування. Все це впливає на процеси, що відбуваються всередині організації, і на її контакти з середовищем.

Культура організації — характер, особливості стиль функціонуван-ня організації, які виявляються а поведінці і реакціях особистостей та соціальних груп її працівників, в їх судженнях, відносинах, у спосо-бах вирішення проблем організації праці і виробництва, в обладнанні і внутрішній естетиці, використовуваній техніці й технології тощо.

Цей стиль є складовою загальної цивілізаційної куль-тури, формою використання організацією загальнолюдсь-ких культурних надбань.

Іноді культуру організації ототожнюють з організаційною культурою. Поняття «організаційна культура» відображає ступінь організаційного упорядкування процесу робництва і процесу менеджменту організації і є тільки одним із елементів культури організації. Невід'ємною складовою поняття «організаційна культура» є оцінні атрибути («висока», «середня», «низька», «наявна», «відсутня» тощо). Культура організації не може так атрибутуватися, оскільки існує за будь-якого рівня організаційної культури. Недоцільно також ототожнювати феномен культури організації із корпоративною культурою, носіями якої є корпорації — одна з організаційно-правових форм господарювання в ринковій економіці.

Разом з тим, корпоративна культура є найяскравішим виявом єдиної культури організації, яка поєднує різні групи людей (акціонери, менеджери, виробничий персонал).

Культуру організації формують дві групи елементів:! матеріальні і духовно-світоглядні.

Матеріальні елементи культури організацій відображають культуру виробництва і культуру менеджменту, а реальним їх виявом є технологічна культура трудових процесів і культура середовища діяльності чле-нів організації.

Духовно-світоглядні елементи культури організа-цій — це комплекс основних особливостей, які відрізня-ють організацію і її працівників від інших. Він кристалі-зується і відпрацьовується під час вирішення співробіт-никами проблем міцності (внутрішньої інтеграції) та еластичності (зовнішньої адаптації) організації. Існуван-ня духовно-світоглядних елементів перевірене суспільним досвідом, отже вони можуть бути передані новим праців-никам як єдино правильна система світосприйняття. Ду-ховно-світоглядні елементи визначають поведінку людей у процесах індивідуальної і групової (колективної) трудової діяльності.

Індивідуальна праця полягає у виконанні працівником визначеного завдання. При цьому він самостійно вирішує виробничі проблеми (залежно від ступеня автономії, наданої керівником, застосовуваної форми контролю й допомоги). Очевидно, що індивідуальна праця не реалізується ізо-льовано. Вона вимагає контактів (формальних і неформа-льних) з іншими співробітниками або з особами, які пред-ставляють зовнішнє середовище організації. Індивідуальне розв'язання проблем не може суперечити виробленим ор-ганізацією загальним підходам, правилам і принципам. От-же, навіть при індивідуальній роботі працівник повинен притримуватися прийнятих організацією підходів.

Колективна праця передбачає спільне виконання кіль-кома особами або спеціально створеним колективом ви-значених на певний час завдань. При цьому виникають безпосередні зв'язки між чинниками, що зумовлюють зав-дання, і тісні залежності й контакти між працівниками. Працівник може також працювати індивідуально і, крім того, брати участь у діяльності одного або кількох спеціалі-зованих колективів. У всіх