Продукцію, технологію, структуру, методи праці швидко переймають конкуренти. Культуру організації як чинник її успіху можна скопіювати лише після тривалого проміжку часу. Тому одним із завдань сучасного ефектив-ного менеджменту є цілеспрямоване формування культури власної організації. Менеджер повинен послуговуватися тон-кими, а інколи й незримими засобами й умовами, які фор-мують образ, забезпечують успіх організації на ринку.

Структуру культури організації вибудовують навколо культурного фокуса, ядра культури, створеного з осново-положних цінностей і «догматів віри», згідно з якими пев-ні манери поведінки і цінності мають переважати над ін-шими. Ефективна організація мусить мати, а персонал гли-боко усвідомлювати місію — чітко сформульовану причину її існування. Для забезпечення існування організації пра-цівники повинні неухильно керуватися засадничими цін-ностями, постулатами, які формують еталони щоденної по-ведінки. Розроблення і запровадження цих постулатів і є виявом свідомого формування культури організації.

В Україні формування культур організацій перебуває поки що на початковому етапі. Це вимагає чіткого визна-чення зовнішніх і внутрішніх чинників та розуміння особ-ливостей процесу формування культур вітчизняних орга-нізацій у соціально-культурних і національно-етнічних ко-ординатах України.

На загальносуспільному рівні простежуються такі век-тори формування свідомості (культури) сучасного насе-лення України, а отже і культури організацій: ідеально-ілюзорний, глобалізацій ний , криміналізаційний і націо-нально-етнічний .

Ідеально-ілюзорний. Внаслідок довготривалої відсутно-сті достовірної інформації про особливості капіталістичної системи населення України, як і інших постсоціалістич-них країн, мало далеке від реальності, ілюзорне уявлення про неї. Формування його зумовлювали такі чинники:

а) елементи пропаганди капіталістичної системи, які проникали через інформаційний бар'єр;

б) характеристика Марксом капіталізму на етапі йол зародження;

в) «прочитана навпаки» критика капіталізму XX ст., що містилася в партійних документах і «дослідженнях» адептів соціалістичного устрою;

г) враження осіб, які побували за кордоном.

Усе це сформувало ідеалізоване бачення капіталізму як суспільства, переповненого благами. Насправді реалії капіталізму значно складніші, багатоманітніші, а поверх-неве, ілюзорне сприйняття відчутно ускладнює розумін-ня їх справжньої суті.

Свідченням цього є і побудована на ідеології суспільс-тва масового споживання практика капіталістичної дійс-ності, що реалізується транснаціональними корпорація-ми на ринках постсоціалістичних країн. Різноманітна про-дукція, яка заполонила ринок, виробляється не в ім'я істини, добра й краси, а задля отримання прибутку в систе-мі розширеного відтворення. Усвідомлення цього зруйну-вало багато ілюзій, породило у значної частини населення ностальгію за минулим, неприйняття і навіть відторгнен-ня перетворень, що відбуваються в сучасному економіч-ному й соціальному житті.

Глобалізаційний аспект. Сутністю глобалізації є пе-ретворення людства на єдину структурно-функціональну систему, організовану за універсальними принципами. Культурний аспект цього процесу пов'язаний з багатьма протиріччями, оскільки в ньому поєднуються несумісні феномени: протестантські духовні цінності, які були ідео-логічною основою виникнення капіталізму, і нав'язувані рекламою стандарти масової культури суспільства спожи-вачів. Споживчо-гедоністське (грец. Негіопе — задоволен-ня) ставлення до життя суперечить аскетично-трудовому духові раннього й класичного капіталізму і блокує фор-мування його ідейно-мотиваційних засад, покликаних ста-ти фундаментом «ідеального» вітчизняного капіталізму.

Процес глобалізації безповоротний, протистояння йо-му недоцільне і безглузде. Проблема полягає в «селекціо-нуванні» цінностей, що проникають в Україну у процесі економічної трансформації, у відборі фундаментальних цінностей ринкового суспільства (індивідуалізм, раціональний егоїзм, активізм, прагматизм, толерантність тощо ) поєднанні їх з національно-етнічними цінностями, які, своєрідно виявляючись, становлять культурно-цивілізаційну основу життя кожної нації.

У постсоціалістичні суспільства проникають системи цінностей, що відповідають північноамериканській, євро-пейській та японській моделям менеджменту. Перша з них ґрунтується на системі протестантських цінностей, друга — протестантсько-католицьких і третя — синтоїстських. Прийняття конкретної системи цінностей залежить як від культурно-цивілізаційного типу суспільства, так і від сили експансії представників кожного напряму світо-вого менеджменту, зацікавленого у поширенні й утвер-дженні на світовому просторі, в тому числі й Україні, спо-відуваної ними моделі, що полегшує інтеграцію зарубіж-них фірм, управління якими побудоване за аналогічними моделями.

Намагаючись зберегти під тиском глобалізації націо-нальну самобутність, Україна не повинна опинитися на узбіччі розвитку світової ринкової системи. Щодо цього велике значення має культурно-цивілізаційний тип сус-пільства. Так, країни із традиційно сильними позиціями католицької чи протестантської церков мають потужну культурно-цивілізаційну противагу, здатну протистояти псевдоцінностям комерціоналізованої квазікультури (удава-ної, несправжньої, неповноцінної культури) суспільства масового споживання. Сповідувані протестантсько-като-лицькі традиції вселяють громадянам цих країн почуття спільної європейської єдності.

Слабші у цьому сенсі позиції України, значний ма-сив населення якої не усвідомлює своєї єдності з Євро-пейською спільнотою. Тому в нашій країні поширюється меркантильно-гедоністська свідомість, яка руйнує меха-нізм природного відновлення традиційних життєвих цін-ностей і за якої майже не реалізуються такі західні цін-ності, як свобода, рівність, гідність особистості, представ-ницька демократія.

Криміналізаційшіи аспект. На рубежі XX—XXI ст. в Україні пустили міцне коріння елементи культури криміналітету: тюремний сленг, деякі манери поведінки вже є просто зовнішніми тимчасовими атрибутами, а проявом певної ідеології, стилю особистості. Елементи цієї культу стосуються і багатьох аспектів економічного буття.

Національно-етнічний аспект. Полягає в наявності чи відсутності культурно-цивілізаційної противаги, яка хоч б частково компенсувала тиск масової квазікультури і установок гедоністичного споживацтва. Такою противагою є система релігійних цінностей. Православна ідеоло-гія, яка безпосередньо чи опосередковано диктує певний стиль життєвої поведінки більшості населення України ніколи не була орієнтованою на утилітарне використання релігійних цінностей, надаючи перевагу їх високодуховному змісту. Внаслідок цього православне світосприйнят-тя не пішло далі відомих біблійних заповідей, на відміну від протестантсько-католицького, яке надало їм «світського» характеру.

Національно-етнічні особливості. У процесі формуван-ня культури організацій в Україні необхідно враховувати весь спектр чинників, які впливають на ці процеси, а та-кож національно-етнічні особливості українського наро-ду: демократизм відносин між людьми, дегероїзованість (відсутність культу героя), колективізм і взаємодопомога, патерналізм (ідеологія і практика опікунства