Моральні норми регулюють поведінку людини у сфері моралі, відносини в суспільстві, в тому числі відносини управління.

Юридичні норми, якими керується менеджмент, міс-тяться в державно-правових і організаційно-правових нор-мативних актах Державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце організації в системі суспільного виробництва, права й повноваження осіб у різ-к формах діяльності з управління.

Організаційно-правові нормативні акти розроблюються „...посередньо в організаціях і містять регламенти повелів

менеджменту всередині І поза їх межами.

Економічні норми встановлюють значення економічних показників, які повинні бути досягнуті в процесі господарської діяльності. До них належать фінансово-кредитні й вартісно-калькуляційні норми, норми рентабельності й взаємовід-носин із бюджетом, норми економічного стимулювання.

Організаційні норми стосуються структури організа-ції, складу і порядку діяльності окремих підрозділів і осіб, а також їх взаємовідносин і взаємодії, правил внутріш-нього розпорядку, послідовності й періодичності виконання різноманітних операцій та різних видів діяльності у менеджменті. У процесі розроблення та використання ор-ганізаційних норм повинні чітко встановлюватися та фіксуватися обов'язки працівників, обсяг, напрями, пері-одичність і місця формування інформації, процеси її пе-рероблення та використання.

Технічні норми регулюють пропорції між живою та уречевленою працею. У системі менеджменту застосовують обґрунтовані науковими рекомендаціями норми оснащення підрозділів організації, які виконують управлінські функ-ції, відповідними технічними засобами.

Естетичні вимоги та норми поширюються на технічні засоби, пристрої і на зовнішнє середовище працівників мене-джменту. Цими проблемами переймається технічна естетика. Дотримання вимог культури менеджменту в процесі різноманітної діяльності органів та апарату менеджменту дає змогу підвищити рівень організації управлінської пра-ці, спростити різні управлінські операції і сам процес ме-неджменту, поліпшити умови праці управлінських кад-рів, забезпечити узгоджену роботу персоналу, підвищити загальну ефективність організації.

II. Моральна культура спілкування як складова культури менеджера

2.1 Культура спілкування та этикету

2.1.1. Моральна культура спілку-вання як складова загаль-нолюдської культури

2.1. 2. Етикет, як сукупність пра-вил поведінки людини

2.1.3. Моральні основи етикету

2.2 Службовий етикет та правила поведінки службовців

2.2.1. Службовий етикет і його правила

2.2.2 Правила поведінки служ-бовців

2.3 Норми поведінки керівника та етикет у взаємовідносинах з клієнтом

2.3.1 Норми поведінки керівни-ка

2.3.2 Етика та етикет у взаємо-відносинах з клієнтами

2.1.1. Моральна культура спілку-вання як складова загаль-нолюдської культури

"...Особистості людей не вхо-дять готовими у цей світ, а є продуктами культури і обста-вин, як і спадковості", — пише філософ К. Ламонт у книзі

"Ілюзія безсмертя". Справді, вже у ранньому віці в дитині закладаються основи її культури, зокрема культури поведінки та спілкування. Маючи такий базис, людина проти; ом свого життя прагне підвищувати свою культуру. До цього її стимулює бажання постійно відкривати для себе щось нове в навколишньому світі з там, щоб адекватно в ньому орієнтуватися. Базис особистісної культури відповідає загальнолюдським духовним цінностям, які непідвласні часові й є надбанням усіх людей, бо створені протягом усієї історії людства. Тому те, що ми називаємо культурою, є людяність світу, зашифрована в усьому багатстві цінностей, норм, традицій, звичаїв тощо. І саме це нагромаджене людством багатство кожна окрема людина може й хоче зробити своїм надбанням.

Культура, до якої людина долучається з дитинства, багатогранна. Це художня культура, культура життєвого самовизначення, економічна культура, культура праці, культура політична та правова, інтелек-туальна га моральна, екологічна та фізична, культура спілкування та сімейних взаємин. Аналіз свідчить, що саме культура спілкування тісно переплітається з усіма іншими компонентами, а культура психічної діяльності безпосередньо пов'язана з культурою життя особистості загалом .

Чим вища у людини загальна культура, тим вища моральна та психологічна культура її спілкування. Чим менше людина взяла для себе від загальнолюдської культури, тим менше в неї розвинута мотивація до гуманних, доброзичливих взаємин з іншими, тим менше вона : користується загальноприйнятими нормами поведінки і тим менше готова до підвищення своєї культури загалом.

Важливою складовою загальнолюдської культури є моральна куль-тура, яка відіграє значну роль в життєдіяльності людини. Розкриваючись у реальних діях і вчинках людей, у яких втілюються їхні прагнення, цілі, внутрішні потреби та інтереси, моральна культура є стимулом, внутрішнім регулятором значущої діяльності людини матеріальною силою, чинником загально-людського прогресу. З одного боку, моральна культура відбиває моральний аспект (цінність) культури, з іншого — є "культурою" в моралі. Ці два аспекти виступають в єдності. Моральна культура є зальнолюдською моральною цінністю, тому що її вимоги мають спільне й обхідне для людства значення .

2.1. 2. Етикет, як сукупність пра-вил поведінки людини

Культура спілкування має не тільки внутрішню (моральну, психологічну), а й зовнішню сто-рону - етикет, норми якого досить значущі в моральному плані. Людина, спілкуючись відповід-но до загальноприйнятих норм і правил, демонструє свою готовність зважати на ту спільноту людей, серед яких вона живе.

Етикет - це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших людей, форми звер-тання, поведінку, манери тощо). Етикет містить вимоги, які набува-ють характеру більш-менш регламентованого церемоніалу і для дотримання яких особливе зачення має певна форма поведінки.

Гідна поведінка людини цінувалася ще в античному суспільстві. Однак греки вважали, що людина може поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармонію "духу та тіла" (за Платоном), зовнішнього та внутрішнього. Проте зовнішня пове-дінка людини, що відповідає нормам етикету та правилам доброго тону, тільки тоді набуває особистісного смислу, якщо в основі її лежать моральні мотиви. Пристойна поведінка - результат осмисле-ного ставлення до власних вчинків, відповідальності за їх наслідки. Не випадково видатні гуманісти минулого про етикет говорили так: "Хороші манери складаються з дрібних самопожертв" (Р. Емерсон); "Поведінка - це дзеркало, в якому