Висновки

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає у обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб’єктами спілкування є живі істоти, люди. Загалом, спілкування характерне для будь-яких живих істот, але тільки на людському рівні процес спілкування стає усвідомленим, пов’язаним вербальними і невербальними діями.

Спілкування є однією з централь-них проблем, через призму якої вивчаються питання сприймання й розуміння людьми одне одного, лідерство й керівництво, згуртованість і конфліктність, міжособистісні взаємини та ін.

Етичними (культурними) засадами спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов’язані з обміном інформацією, використанням способів і засобів взаємовпливу, взаєморозуміння. Велике значення має моральний аспект спілкування.

Етика спілкування базується на:

- вмінні поводитися культурно, мати добру вимову;

- вмінні аналізувати вчинки інших людей, поважати їх;

- таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвиткові співпраці;

- бажанні бути культурним і приємним співрозмовником та ін.

Культура поведінки, культура мовлення й культура спілкування в житті найчастіше постають у єдності.

Список використаної літератури

1. Аверченко Л.К. Управление общением: Теория и практикумы для социального работника: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. – 216 с.

2. Аграновский А.А. Своего дела мастер: записки писателя. – М., 1980. – 196 с.

3. Аграновский В.А. Ради единого слова. (Журналист о журналистике). – М., 1978. – 163 с.

4. Андреева Г.М. Социальная психология. – Учебник для высших учеб. заведений. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 376 с.

5. Батаршев А.В. Психодиагностика способности к общению, или Как определить организаторские и комуникативные качества личности.- М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 1999. – 176 с.

6. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры: Пер. с англ. – М.: Аспект Пресс, 1988. – 413 с.

7. Ворошилов В.В. Журналистика. – 3-е изд.- СПб.: изд-во Михайлова В.А., 2001. – 447 с.

8. Гриценко О., Шкляр В. Основи теорії міжнародної журналістики. – К.: ВПЦ Київський університет, 2002. – 304 с.

9. Егидес А.П. Лабиринты общения. – М.: Информационно-издательский Дом „Филин”, 1999. – 392 с.

10. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут та ін.: МАУП, 1999. – 208 с.

11. Засоби масової інформації. Українське законодавство. – К.: Інститут масової інформації, 1995. – 150 с.

12. Засорина Т., Федосова Н. Профессия – журналист. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 320 с.

13. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с.

14. Капелюшний А.О. Енциклопедія афоризмів і крилатих фраз „Журналістика – це спосіб життя”. Близько 4100 висловів 1270 авторів. – Львів: ПАІС, 2004. – 576 с.

15. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. – К.: МАУП, 1990. – 124 с.

16. Кашницкий С.Е. Среди людей. Соционика – наука общения. – М.,2002. – 416 с.

17. Ким М.Н. Журналистика: методология профессионального творчества. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2004. – 496 с.

18. Корніяка О.М. Мистецтво гречности: Чи вміємо ми себе поводити? – К.: Либідь, 1995. – 96 с.

19. Кривошея Г.П. Журналістика: методичні аспекти літературної праці. – К.: КиМУ, 2003. – 302 с.

20. Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навчальний посібник з етикету для студентів. – Суми: ВДТ „Університетська книга”, 2002. – 208 с.

21. Лазутина Г.В. Профессиональная этика журналиста. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 208 с.

22. Леонтьев А.А. Психология общения. – 3-е изд. – М.: Смысл, 1999. – 365 с.

23. Лі Якокк. Карьера менеджера. – М., 1991. – 197 с.

24. Лукина М.М. Технология інтерв’ю: учеб. пособие. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 192 с.

25. Максимова С.В. Правове забезпечення професійної діяльності журналістів в Україні. – К.: Інститут масової інформації, 1999. – 64 с.

26. Мельник Г.С. Общение в журналистике: Секреты мастерства. – СПб: Питер, 2005. – 217 с.

27. Муратов С. Диалог: Телевиз. общение в кадре и за кадром. – М., 1983. – 196с.

28. Обозов Н.Н., Щекин Г.В. Психология работы с людьми: учеб. пособие. – 5-е изд. – К.: МАУП, 1999. – 152с.

29. Палеха Ю. Организация современной деловой коммуникации. Учебно-методическое пособие. – К.: МАУП, 1996. – 164с.

30. Парыгин Б.Д. Анатомия общения: Учебное пособие. – СПб.: изд-во Михайлова В.А., 1999. – 301с.

31. Проблемы медиапсихологии: Материалы секции „Медиапсихология” Международной научно-практической конференции „Журналистика в 2000 году: Реалии и прогнозы развития”. Москва, МГУ, 2001/ Сост. Е.Е. Пронина. – М.: РИП-Холдинг, 2002. – 158с.

32. Пронина Е.Е. Психология журналистского творчества. – М.: Изд-во Московського ун-та, 2002. – 320с.

33. Прохоров Е.П. Введение в теорию журналистики. Учебное пособие. – Изд-во 4-е, исправленное и дополненное. – М.: РИП-Холдинг, 2001. – 308 с.

34. Психология и етика делового общения: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Лавриненко. – 2-е изд. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 279 с.

35. Сердюк О.П. Основи управління комунікативним процесом: Підручник: - К.: ІЗМН, 1998. – 240 с.

36. Сухарев В.А. Этика и психология делового человека. – М.: Агентство „Фаир”, 1997. – 400 с.

37. Чайка Г.П., Чмут Т.К. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник. – 3-є видання. – К.: Вікар, 2003. – 223 с.

38. Чайка