Реферат на тему:

Музика як засіб естетичного виховання  

Музичне мистецтво – один з наймогутніших засобів виховання, з допомогою якого здійснюється виховання особистості, сила якого полягає, насамперед, у впливі на емоційну почуттєву сферу особистості. Використання музики як засобу виховання дітей є одним з найважливіших завдань виховної діяльності шкільних та позашкільних закладів освіти.

Мета вчителів – виховувати засобами мистецтва любов до прекрасного, впливати на почуття і мислення дитини, її характер і волю, сприяти свідомому сприйняттю дійсності. Заняття музикою – складова частина всебічного виховання дітей: естетичного, морального, розумового і фізичного.

Найефективніше музично-естетичне виховання здійснюється в процесі практичної діяльності дітей. Згідно з вченнями І. П. Павлова, рухові навички належать до тих, що створюються найраніше і найлегше. Розвиток дитини йде як по лінії оволодіння новими, більш складними рухами та комбінаціями, так і по лінії постійного їх вдосконалення – вони стають точними, більш вправними і координованими. Любов до спорту необхідно прищеплювати з раннього дитинства.

За час перебування в школі молодші школярі проходять великий шлях щодо розвитку своїх рухів. В цьому віці формуються засади подальшого фізичного вдосконалення, поглиблюється інтерес до занять рухливими видами діяльності, але лише за тієї умови, що педагогічний процес буде організовано правильно, діти будуть рости здоровими, веселими і бадьорими.

Важливим засобом розвитку рухової діяльності учнів виступає заняття хореографією. Зародження танцювальних рухів сягає в сиву давнину. Людина при виконанні первісних трудових рухів починала поступово опановувати деякі ритмічні елементи, які б імітували робочий процес. Згодом ці рухи набувають не утилітарного, а художньо-естетичного призначення, і в зв’язку з цим стають більш чітко організованими, відповідно до певного темпоритму. Отже, характерною відмінністю хореографічного руху від побутового руху є його своєрідна спрямованість до художності. Дієвість танцювальних рухів чи їх форм можна збагнути лише в певних змістових поєднаннях, конструкціях, що підпорядковуються образно-тематичному розвиткові твору [1].

Заняття рухами, поряд з вивченням музики, є вагомим засобом музичного виховання. Згадаємо слова Р. Вагнера в статті «Мистецтво майбутнього» про те, що висхідною підйому всезагального єдиного мистецтва буде, те, що служить основою для всякого істинного мистецтва: пластичний рух тіла представлений музичним ритмом.

Музика і рух – такі ж взаємозв’язані поняття, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного розвитку [3].

Рухи полегшують сприйняття і запам’ятовування музики. Розвиток рухових навичок відбувається одночасно з розвитком мови. Рівень координації і активності рухів дитини свідчить про розвиток інших якостей особистості, в тому числі психіки.

Тому основним завданням хореографічної підготовки школярів виступають наступні: формування музично-ритмічних навичок, засвоєння учнями елементарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних), ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю.

Мета занять – за допомогою ритмічної діяльності виховувати в учнів уміння слухати музику і передати її в руках. Але не всі однаково володіють тілом, щоб вільно передати музику в руках. Діти слухають музику, в них виникають певні емоційні переживання, але виразити це в руках можуть далеко не всі – тіло дитини не завжди слухається її. Тому, спочатку їм потрібно навчитись володіти своїм тілом, згодом – вже більш свідомий і сформований рух – допомагатиме дитині глибше сприймати і передавати музичний образ. В першу чергу, на заняттях потрібно дати дітям відчути радість від вільного володіння своїм тілом, яке вільно рухається і підпорядковується музичному ритму.

Метою кожного заняття повинна стати робота над гармонійним розвитком тіла, для чого використовуються певні фізичні вправи, над формуванням музично-рухової культури, необхідних рухових навичок, свідомого відношенню до своїх рухів, зацікавленого ставлення до музично-ритмічної діяльності [2].

Головним засобом формування музично-рухової творчості виступає навчання дітей мові рухів, яка є надзвичайно різноманітною. Для занять доцільно використовувати досить прості, доступні дітям танцювальні рухи сучасного, народного танцю та елементи пантоміми, значення яких зрозуміле і знайоме дітям з власного життєвого досвіду, і які можна використати в танці для передачі взаємовідносин персонажів. Ці рухи склали систему виразних засобів хореографії і дозволили створювати різноманітні танцювальні композиції.

Навчання мові рухів з метою формування в дітей музично-рухової діяльності в танці може бути ефективним лише на основі повноцінного музичного матеріалу. Музика має активізувати фантазію дитини, спрямувати, спонукати до творчого використання виразних рухів.

Різні музичні твори викликають у дітей емоційні переживання, породжують певні настрої, під впливом яких рухи набувають відповідного характеру. Наприклад, урочисте звучання святкового маршу радує, бадьорить, що виявляється у підтягнутій поставі, точних, підкреслених рухах рук і ніг. Навпаки, спокійний, плавний характер танцю дає змогу зробити поставу вільнішою, рухи неквапливими, м’якшими, круглішими.

Таким чином, через активізацію школярів в умовах цікавої, захоплюючої діяльності - ритміки - відбувається музично-естетичний розвиток дитини. Заняття ритмікою сприяють формуванню особистості дитини, її пізнавальної, вольової та емоційної сфер.

Отже, музично-ритмічні рухи змушують дітей переживати виражене в музиці. А це, в свою чергу, впливає на якість виконання. Радіючи музиці, відчуваючи красу своїх рухів, дитина емоційно збагачується, переживає особливе піднесення, життєрадісність.

Успіхи і досягнення у сфері музично-ритмічного виховання, безумовно, залежать від загального фізичного розвитку дитини, цьому великою мірою сприяє правильна організація і систематичність занять.

Музика, яка супроводжує заняття, активізує дітей, значно підвищує якість вправ, виконуваних дітьми, організовує колектив. Відомо, що звучання музичних творів підвищує працездатність серцево-судинної, м'язової та дихальної систем організму. При виконанні вправ з музичним супроводом покращується легенева вентиляція, збільшується амплітуда дихальних