Яке правило спілкування порушили їжачок і заєць?—

Як повівся зайчик?—

Чому поведінку зайчика не можна назвати культурною?—

Які почуття викликала в тебе поведінка зайчика?—

Чому їжачок та його жінка змогли перемогти?—

Що трапилось із зайчиком?—

Чому він був покараний?—

Які почуття викликала в тебе поведінка їжака та його дружини?

2. Добір прислів'їв, які відображають головну думку казки. Якщо діти знають недостатню кількість прислів'їв, то вчитель пропонує вибрати з тих, що за-писані на дошці.

3. Тестування.

а) Зайчик, зустрівши їжака:—

привітався з ним;—

почав насміхатися над їжачком;—

пригостив їжачка капустою.

б) їжачок придумав, як перемогти зайця, тому що був:—

сильний;—

кмітливий;—

хитрий.

в) їжачок та його жінка перемогли, бо були:—

дружні;—

хоробрі;—

сміливі.

г) Зайця провчили, бо він:—

повільно бігав;—

був не кмітливим.

д) Яке правило порушив заєць:—

не можна вихвалятися;—

не можна насміхатися з іншого;—

не можна брати чужі речі.

4. Складання продовження казки.—

Що було далі? Чи розумів заєць, чому його провчили?—

Могли б заєць і їжак потоваришувати? Скласти продовження казки, де їжачок і заєць помирились. Показати, як вони це зроблять. Для цьо-го необхідно скласти діалог між їжачком і зайчиком з використанням ввічливих слів або мирилок.

5. Складання казки "навпаки".—

Що б могло відбутися у казці, якби з моменту зустрічі зайчик і їжачок поводилися культурно.

6. Гра-інсценізація: казка "навпаки".

Таку інсценізацію необхідно підготувати зазда-легідь. Бажано, щоб вона містила вправу, яку на уроці можуть повторити інші учні. Діти отримують завдання додому: скласти аналогічну казку.

Продовжувати працювати над правилами куль-турної поведінки, а саме, над правилами спілкування з товаришами, можна також і на уроках фізкультури або під час прогулянок у групі подовженого дня. Для цього слід використовувати українські народні ігри. Вчитель має керувати грою таким чином, щоб вона . сприяла розширенню та накопиченню досвіду про форми та способи культурної поведінки під час спілкування з товаришами, про наслідки порушень певних правил, встановлених громадою (в даному ви-падку правила гри), виробляти звичку дотримуватися норм, що висуваються перед учнями. Організацію та керівництво грою можна умовно поділити на етапи:

І. Підготовка до гри.

1. Вчитель ознайомлює дітей з правилами та змістом гри. Обговорюються умови, за яких гра буде цікавою.

Умови (або правила) гри:

Всі учасники дотримуватимуться правил.

Команда буде дружною та дисциплінованою (якщо гра командна).

У грі мають брати участь всі.

Не можна насміхатися з невдач інших.

Кожну з умов учитель підкріплює прислів'ям:

Дружні сороки орла, заклюють.

Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.

Добре роби — добре й буде.

2. Вивчення лічилок та мирилок.

Учитель пояснює, що для визначення ведучого можна використовувати лічилки. Це запобігає виникненню сварок.

Котилася торба

З великого горба,

А в тій торбі

Хліб, паляниця,

Кому доведеться —

Той буде жмуриться.

Вийшов зайчик погулять —

Раз, два, три, чотири, п'ять,

Як нам бути, що зробити —

Треба зайчика зловити.

Будем знову рахувать:

Раз, два, три, чотири, п'ять.

Мирилки вивчаються з дітьми для створення не-обхідного емоційного настрою, а також для набуття вміння миритися. Це зумовлено віковими особливо-стями молодших школярів, які часто сваряться, не вміючи поступатись один одному, а посварившись — не знають, як помиритися.

Мир — миром,

Пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми дружечки красні.

Поцілуймося!

II. Проведення гри.

Вчитель стежить за чітким виконанням правил гри. При порушенні останніх гра припиняється, про-водиться аналіз порушення, з'ясовується, як потрібно діяти, гра продовжується далі.

III. Аналіз гри.

Аналізується хід гри в цілому. Обов'язково визна-чається; чи цікаво було грати? Що вдалося і чому? Що не вдалося (або чому програли)? Чому не вдалося?

Під час з'ясування цих питань учитель звертає увагу не на те, хто саме винен, а чому гра не вдала-ся, або була не цікавою. Кожну відповідь учні підкріплюють прислів'ями.

Ми з досвіду переконалися, що використання фольклору як засобу виховання учнів початкових класів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини, що у свою чергу сприяє формуванню культури поведінки.

2.3. Виховання усвідомлення краси слова засобами усної народної творчості.

Пригадаймо, як у давнину виховували І нав-чали дітей. За важкою роботою не було зайвої хвилину часу, щоб довго і докладно пояснювати правила поведінки. Тут на допомогу приходили маленькі прислів'я, ті ж правила, але по-дані з гумором, з долею іронії, до того ж мелодійні й легко запам'ятовувані. Вечорами вже сама молодь, збираючись, обмінювалась дотепами, жартами, пере-низувала ними розповіді, ігри.

Та й зараз важко уявити собі хоч один підручник рідної мови або читання без прислів'їв. У цих витво-рах мистецтва прихована не лише мудрість, вивірена сотнями поколінь, багатовікові роздуми і спостере-ження, піклування про людей та взаємини між ни-ми, а й чарівна привабливість рідної мови, поетич-ний геній народу.

Прикро те, що хоча в навчальних посібниках і відведено чимало місця цим творам-мініатюрам, та часто-густо вони просто нехтуються вчителем (він обмежується одним запитанням: «Що означ не це прислів'я?»). Ось тут і виникає суперечність, коли, з одного боку, існує незліченна кількість прислів'їв, а з іншого — діти мало обізнані як із жанром, так і з його зразками. І нерідко наприкінці 2 класу учні не можуть пояснити зміст багатьох прислів'їв.

Щоправда, такою ситуацією гріх не скористатися для розвитку дитячої фантазії, але все-таки на почат-ку 1 класу, коли школярі ще не ознайомлені зі спе-цифікою жанру, вони кожне прислів'я сприймають буквально. І скільки б учитель не говорив: «Під лежа-чий камінь вода не тече», учні дивитимуться на ньо-го здивованими очима. Водночас таке нерозуміння породжує бажання розібратися, розв'язати проблему. Варто спробувати складати разом з дітьми казки, оповідання, різні фантастичні твори, нісенітниці, ви-ходячи з тексту прислів'їв, наприклад, таких:

Пішов кіт