Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточки

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними.

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край городи.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадились, кого б то їм

Своїм зятем взяти.

Тарас Шевченко

Весільна пісня

Принеси водиці з криниці,

Замісим коровай сестриці.

Як ми коровай місили,

І семи криниць воду носили...

V. Робота з легендою.

Вчитель. Настав час за торити словами легенди. То ж слухайте її.

Розповідь Крапельки.

З далекого вирію повернулися на свою батьківщину жу-равлі. Облюбувавши собі місце, відпочивши після довгого пе-рельоту, прийнялись будувати житло — пір'я до пір'я, тра-винку до травинки, гілочку до гілочки. Скільки любові, теп-ла, душі вони вклали в свою домівку. Аж ось довгожданний ранок — поселення. Малоде подружжя — господарі цього гніздечка. А потім були хвилини клопоту, навчання, бо через деякий час з'явилось безтурботне птаство — м'якенькі без-помічні журавлики — продовжувачі роду журавлиного.

Пролетіло літо. Застукали важкі холодні краплини дощу. Зажурилось літнє сонечко Осінь. Час настав і до вирію. Пора в дорогу далеку. Але біда прийшла неждано-негадано. При останньому прощанні журавлів з полями і луками загинула журавлиха. Із жалібним прощальним криком впала во-на на узліссі. Журавель знепритомнів. Тяжке горе обруши-лось на нього. Не зміг він його пережити, перенести, не зміг полетіти разом із молодої зграєю у теплі краї.

Став дерев'яним пам'ятником на могилі своєї журавлихи. Вклоняючись кожного дня своїй милій, черпає він цеберком воду з лісової криниці, вмиваючись холодною джерелицею.

Так журавель назавжди залишився зі своєю журавлихою.

VI. Підсумок.

Крапелька. Завершується наша розповідь сторінками книги «Народна мудрість». А з нею вичерпались і мої сестриці-краплинки, які полинули з маленького джерела в могутню ріку — голубе море.

Вчитель. Але ми з вами знову і знову будемо звертатися до святого місця — криниці, джерела. То ж нехай у ва-шому житті завжди загоряються нові небесниці й народ-жуються все нові й нові джерела.

С.В. Сергійко,

вчитель

с. Воздвиженське,

Сумська обл.

СВЯТО УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

Мета. Розкрити учням значення поняття «фоль-клор». Продовжити формувати у них уявлення про ус-ну народну творчість, її жанри та особливості. Збага-чувати знання учнів про народну творчість українців.

Виховувати потяг до вивчення усної народної творчості.

Обладнання: афіша-запрошення, декора-тивні квіти для оздоблення, рушники, колиска, дві намальовані ялинки із прорізами, моделі ялинкових прикрас (у журі), торбинки з дарунками, конверти із завданнями для команд, сито із випеченими «жайво-ронками»...

Хід свята.

Сцена актової зали школи святково прикрашена.

Починає звучати грамзапис пісні «Тихо над річкою» у виконанні українського народного хору їм. Г.Верьовки. Під час звучання музики учитель читає вірш «Про Україну пам'ятай»:

У всьому світі — кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина —

Це наша славна Україна

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків.

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

Вчитель. Наша сьогоднішня зустріч має назву «Свято українського фольклору» і вона дещо незви-чайна Це не тільки свято, а й конкурс серед команд третьокласників. Вони складають перший у житті іспит з курсу «Українознавство». А оцінюватиме знання учнів журі (учитель називає його членів — учителів, батьків).

Із словами привітання до вас, шановні гості, звер-таються учасники конкурсу: команди «Гетьман» та «Запорожці», ватажки (прізвище та ім'я учнів).

Учні. Дітвора ми українська,

хлопці і дівчата,

хоч слабкі у нас ще руки,

та душа завзята.

Бо козацькою ми роду,

славних предків діти.

І у школі всі вчимося

рідний край любити.

І для Краю працювати,

і для Краю жити,

і за рідний Край в погребі

життя положити...

Вчитель. Отже, свято розпочалося, і я озна-йомлю присутніх з умовами оцінювання роботи ко-манд. За правильні відповіді кожна команда буде отримувати ялинкові іграшки, якими прикрашатимуть свої ялинки. За кількістю іграшок на ялинці ми виз-начимо команду-переможця.

Кожна дитина знає українського письменника Богдана Чалого І його твори про пригоди Барвінка та Ромашки. Сьогодні вони присутні на нашому святі. Зустрічайте їх, друзі!

До зали заходять Барвінок і Ромашка.

Барвінок. Вітаємо вас, шановні

малі козачата!

І дякуємо від душі

за запрошення на свято.

Ромашка. Бажаємо вам щиро

в конкурсі удачі

І цікаво, чи в навчанні

Ви не є ледачі?

Барвінок. Чи ви знаєте обряди

й звичаї народу,

що колись передавались

від роду й до роду?

Ромашка. Чи цінуєте надбання,

що народ наш має?

У фольклорному змаганні

успіхів бажаєм.

Вчитель. Барвінок і Ромашка допомагатимуть мені проводити конкурс.

Часто у житті ми зустрічаємо слово «фольклор». Буквальний переклад цього слова — «народна мудрість». Один із його жанрів — колядки і щедрівки.

Колядували 7 січня на Різдво переважно парубки. Вони збиралися гуртами, вибирали ватажка, «козу», «пастуха» з пугою та інших персонажів. Ватаг постій-но носив головний атрибут — зірку. Заходячи на под-вір'я, колядники просили дозволу і, коли господар по-годжувався, починали забавну виставу з пісень-колядок і жартівливих сценок. У текстах коля-док оспівувались господар, господиня та їхні діти. Зи-чили їм щастя і здоров'я. Колядників господарі щед-ро обдаровували. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на молодіжні розваги — «вечорниці», які справлялись 8 січня. Зустрічайте, друзі, колядників, які покажуть звичай таким, яким він був у давнину.

Звучить грамзапис пісні «Добрий вечір» у вико-нанні українського народного хору ім. Г.Верьовки. Заходить гурт колядників, попереду ватаг із зіркою, за ним «коза», «пастух», «маланка» та інші учасники вертепу. Еони вклоняються глядачам, учням, на сцені, звертаються до вчителя.

Ватага. Пане господарю! Дозвольте поколяду-вати, щастя, здоров'я побажати вашій оселі.

Вчитель. Ласкаво прошу!

Гурт виконує колядку «Коляд, коляд, колядниця». Розігрується дійство учасниками.

Ватага. Бажаємо цій хаті,

щоб всі були багаті.

Обдаруй нас, не скупися,

щоб твій ячмінь уродився,

щоб нажали сто кіп жита,

щоб сім'я була вся сита.

Щоб скотина водилася,

щоб