В Україні ліки звільняються від ПДВ. Однак з квітня 1998 року фармацевтичні компанії зобов’язані сплачувати ПДВ за сировинні матеріали.

Це призвело до зростання цін на ліки для споживачів, оскільки зросли витрати на виробництво і компанії переклали ці додаткові видатки на плечі споживача. Оскільки більшість українського населення неспроможна придбати навіть основні ліки, цей податок зробив ще більшу кількість ліків недоступними.

Акцизний збір, яким обкладаються алкогольні вироби, є надзвичайно високим. Оскільки у виробництві лікарських засобів використовується досить багато спирту, підраховано, що це збільшує вартість виробництва найуживаніших лікарських препаратів на 10%. З іншого боку, іноземні фармацевтичні компанії та імпортери звільнені від такого податку, і це робить українські компанії менш конкурентоспроможними.

Існуюча практика невизнання витрат на НДКР як складової частини собівартості товарів означає, що фармацевтичні компанії повинні платити вищі податки через теоретично вищі прибутки, які отримує компанія. Оскільки витрати на НДКР прямо зменшують прибутки компанії після сплати податків, існує сильна анти-ініціатива для фармацевтичних компаній щодо інвестицій в НДКР. Ми рекомендуємо включити витрати на НДКР у собівартість товарів перед оподаткуванням для того, щоб заохочувати науково-дослідну діяльність.

Основні ліки, які не виробляються в країні, потрібно закуповувати через міжнародні неприбуткові організації постачання, такі, як UNIPAC, IDA, ECHO та ін., які використовують міжнародні тендери і отримують ціни, нижчі ніж ті, що застосовуються при прямих поставках від виробника. Міжнародні організації, такі, як ЮНІСЕФ, ЮНДП, ВООЗ, а також такі гуманітарні організації, як «Лікарі без кордонів», закуповують ліки через такий канал.

Цей метод значно легший для впровадження, аніж використання міжнародних конкурентних тендерів. Крім того, він зменшує простір для нечесної діяльності.

Психотропні ліки повинні бути доступні населенню, як і всі інші, що видаються за рецептом. Усім компаніям слід дозволити імпортувати, виробляти, розповсюджувати і продавати психотропні ліки, і ці ліки повинні бути наявними в будь-якій аптеці. Тут слід застосовувати відповідні міжнародні та європейські правила.

Імпорт та оптова торгівля психотропними лікарськими засобами монополізована державною акціонерною компанією «Ліки України». Роздрібна торгівля психотропними засобами дозволена лише державним аптекам. Такі ліки є важливими в лікарнях для ефективного лікування пацієнтів. Крім того, доступність цих ліків населенню також обмежується тим, що вони можуть продаватися лише через державні аптеки. Це ще більше перешкоджає пацієнтам отримувати ці ліки тоді, коли вони є необхідними.

Через брак вітчизняної сировини, яку можна використовувати для виготовлення психотропних субстанцій, усю таку сировину доводиться імпортувати. Приватним компаніям не дозволено імпортувати субстанції, які використовуються для виробництва психотропних препаратів, хоча ці компанії використовують ті ж матеріали для інших цілей. Виробництво психотропних препаратів є виключно правом двох державних компаній. Приватні компанії повинні отримувати тимчасовий дозвіл на імпорт для кожної партії сировини, яка може бути використана для виробництва психотропних ліків. Це призводить до значних затримок у постачанні цих ліків.

Дозвіл продавати психотропні препарати через усі аптеки допоможе пацієнтам отримувати відповідне лікування набагато швидше та простіше. Надання дозволу приватним компаніям на імпорт та продаж таких ліків забезпечить їх постачання до лікарень, поки ці поставки оплачуються. Окрім того, після надання дозволу приватним компаніям виробляти ці ліки ціни для пацієнтів знизяться завдяки вищій конкуренції.

2. Самостійне лікування безрецептурними препаратами у світовій практиці

Аналіз національних досліджень, присвячених самостійному лікуванню і турботі про своє здоров'я, показав, що деякі закономірності є загальними для багатьох країн світу.

У людей, незалежно від того, у якій країні вони проживають, можуть виникати однакові незначні порушення здоров'я. Найбільше часто зустрічаються такі нездужання, як застуда, головний біль, порушення травлення, біль у м'язах. Відсоток випадків легких захворювань, що лікуються безрецептурними лікарськими препаратами, варіює у відносно вузьких межах. У середньому біля чверті всіх захворювань лікуються за допомогою безрецептурних лікарських препаратів.

Аналізуючи самостійне лікування серед населення багатьох країн, можна зробити висновок, що переважна більшість людей задоволені безрецептурними препаратами, що вони використовують. Цікаво, що споживачі в різних країнах, відповідаючи на прохання порівняти рецептурні і безрецептурні медикаменти, вважають безрецептурні лікарські препарати настільки ж ефективними, як і рецептурні

Більшість споживачів відповідально відносяться до самостійного лікування. Інформація про препарат, що міститься на чи упакуванні в анотації-вкладиші, майже завжди цілком прочитується перед першим прийомом безрецептурних лікарських препаратів.

Для підвищення ролі самостійного лікування серед населення необхідною умовою є тісне співробітництво всіх зацікавлених сторін. Важливу роль у формуванні поводження пацієнтів при використанні безрецептурних лікарських препаратів грають лікарі і фармацевти. Отже, дуже важливо, щоб ці фахівці були в повному обсязі і правильно інформовані виробниками про препарати

для самостійного лікування. З метою підвищення інтересу медичних працівників до препаратів для самостійного лікування були початі різні міри на національному і міжнародному рівнях.

Обсяг ринку безрецептурних лікарських препаратів

Обсяг ринку безрецептурних лікарських препаратів менше, ніж обсяг ринку рецептурних лікарських препаратів. Так, у 1995 році обсяг ринку безрецептурних препаратів у країнах тріади складав:*

Європейський Союз: 10 млрд. дол. США (11% обсягу ринку рецептурних лікарських препаратів)*

США: 15 млрд. дол. США (25% обсягу ринку рецептурних лікарських препаратів)*

Японія: 7 млрд. дол. США (15% обсягу ринку рецептурних лікарських препаратів)

Таким чином, обсяг ринку безрецептурних лікарських препаратів значно відрізняється в різних країнах (у 1992 р. він складав 8-17% від всього обсягу реалізації лікарських препаратів). З 1987