Естетика Відродження
Leonardo dа Vinci; 5.IV 1452, Вінчi, поблизу Флоренції — 2 V 1519, замок Клу, поблизу Амбуаза, Турень, Франція) — італ. живописець, скульптор, архітектор, вчений та інженер, представник доби Високого Відродження. В 1467— 72 навчався в майстерні А. дель Верроккйо. В ранній період творчості Л. да В багато уваги приділяв скульптурі (робот не збереглися); з живописних творів цього часу відомі: голова ангела на картині Верроккйо «Хрещення» (після 1470), «Благовіщення» (6л. 1474), обидва — в Галереї Уффіці у Флоренції; т. з. «Мадонна Бенуа» (6л. 1478, ДЕ). В 1481 або 1482 Л. да В. переїхав до Мілана, де працював при дворі правителя Л. Моро. В т. зв. міланський період (1482—99) створив картини «Мадонна в скелях» (1483—94, Лувр), «Мадонна Літта» (близько 1485 — 90, ДЕ), а також настінний розпис у трапезній монастиря Сліпа Марія делле Граціє в Мілані «Таємна вечеря» (1495—97). В Мілані Л. да В. розробляє різні варіанти «ідеальною міста» й центрального купольного храму. Наприкінці 1499, у зв'язку з взяттям Мілана французами, Л. да В. повернувся до Флоренції, де створив картон «Битва при Анг'ярі» (1503—06, не зберігся, відомий за копіями) для розпису в Палаццо Веккйо Одним з найвідоміших творів Л. да В. є портрет Мони Лізи (т. з, «Джоконди». бл. 1503. Лувр), в якому художник пере дав жіночність молодої флорентійки, складність її психологічною стану. Збереглися також картини «Св. Анна з Марією і немовлям Христом» (1500—07), «Іоанн Хреститель» (бл. 1513—17, обидві — Лувр). Значне місце в творчій спадщині Л. да В. належить малюнкам, в яких відтворено постаті людей в різних ракурсах, міміку і а анатомію людини, будову рослин тощо. Збереглися записні книжки й рукописи Л. да В. (бл. 7 тис. аркушів з малюнками, які його учень Ф. Мельці зібрав і видав під назвою «Трактат про живопис»). У своїх творах Л. да В. виступав проти умовного реліг. мистецтва; як художник відтворював реальний світ, базуючись на наукових знаннях і підводячи під свій реалістичний метод науково-теоретичну основу. Творчість Л. да В. була найвищим досягненням доби Відродження.
Наукова і художня творчість Л. да В пройнята передовими для свого часу філос. ідеями. Він визнавав об'єктивність, матеріальність, пізнаванність зовн, світу, сформулював деякі принципи механістичного матеріалізму, висловив ряд глибоких діалектич. здогадок про єдність можливості і дійсності, виникнення і зникнення, про переходи матерії з одного стану в інший. Заперечуючи церк. одкровення як джерело знань, Л. да В доводив, що істина є продуктом дослідного, експериментального вивчення природи. Вважаючи основою пізнання дослід, експеримент, Л. да В. водночас великого значення надавав теорії. Погляди Л. да В значно вплинули на розвиток філософії епохи Відродження. Як архітектор та інженер Л да В. розв'язував важливі проблеми будівництва, військ.-інженерної справи, гідротехніки; винайшов ряд приладів, механізмів і машин; працював над конструкціями літальних апаратів, важчих за повітря; подав ідею парашута тощо. Праці з фізики стосувались гол. чин. механіки, й особливо оптики, з математики — перетворення рівновеликих площі об'ємів, дослідження серпків, обчислення площі еліпса «неподільних» методом. В астрономії Л. да В. належали передові космологічні ідеї Він вважав Всесвіт безмежним, фізично однорідним, заперечував геоцентричну систему світу.
МІКЕЛАНДЖЕЛО Буонарроті (Місhelangelo Вuоnаrrоtі; інакше — Мікеланьйоло ді Лодовіко ді Ліонардо ді Буонаррото Сімоні; 6.III 1475, Капрезе, тепер Капрезе-Мікеланджело, Тоскана — 18.11 1564, Рим, похований у Флоренції в церкві Санта-Кроче) — італ. скульптор, живописець, архітектор і поет, представник Високого і Пізнього Відродження. В 1488—89 навчався живопису в Д. Гірландайо, 1489—90 — у скульптора Бертольдо ді Джованні у Флоренції. Працював у Флоренції, Болоньї, Римі. Найповніше талант М. розкрився в скульптурі: рельєфи «Мадонна біля сходів» та «Битва кентаврів» (обидва — бл. 1490—92, Музей Буонарроті, Флоренція), «Вакх» (бл. 1496—97, Нац. музей Барджелло у Флоренції), «Пієта» («Оплакування Христа», бл. 1498—99, собор св. Петра, Рим), «Давид» (1501—04, Галерея Академії, Флоренція), статуї вмираючого й повсталого рабів (бл. 1513, Лувр, Париж), «Мойсей» (бл. 1515, церква Сан-П'єтро ін Вінколі, Рим), чотири статуї рабів (бл. 1530—34. не закінчені, Галерея Академії, Флоренція), гробниці Лоренцо і Джуліано Медічі (1520—34, капела Медічі церкви Сан-Лоренцо, Флоренція), «Хлопчик скорчився» (бл. 1524, ДЕ. Ленінград), «Брут» (бл. 1538, Нац. музей, Флоренція) та ін. Живописні твори: «Св. сімейство» (1504— 05, Уффіці, Флоренція), «Битва при Кашіні» (картон для розпису в Палаццо Веккйо у Флоренції, 1504—06. не зберігся), фрески плафона на теми Старого завіту (150^—12) і фреска «Страшний суд» (1536—41) в Сікстинській капелі, фрески в Капелі Паоліна (1542—50) — у Ватікані в Римі Серед архітектурних робіт: капела Медічі і бібліотека Лауренціана у Флоренції, брав участь у спорудженні собору св. Петра і переплануванні Капітолійського ансамблю— в Римі. Творчість М.— сміливого новатора, переконаного республіканця І патріота — сповнена високого гуманізму, народності й реалізму і е однією з найяскравіших сторінок з історії світового мистецтва.
Поетичній творчості М. притаманна любов до людини, віра в її красу і велич. Він оспівував кохання, порушував теми гіркого розчарування і самітності художника-гуманіста в світі, де панує насильство. Найулюбленіші форми вірша М.— мадригал і сонет. За життя поезії М не друкувалися. Першу зб. «Вірші» опубл. 1623. Укр. мовою сонети М. перекладали Бажан, І. Драч, Д. Павличко.