яку Аполлон наділив даром пророцтва і яка передрікала падіння Трої в період її найбільшого розквіту.
У мистецтві функція передбачення виявляє себе як у прямій, так і в опосередкованій формах. Найяскравішим прикладом такого «пря-мого варіанта» є жанр фантастики в літературі і кінематографі. Логіку його еволюції можна простежити від творів Ж. Верна («Таємничий острів», «Двадцять тисяч льє під водою», «З Землі на Місяць») до романів С. Кінга; від кінематографічних феєрій Ж. Мельєса «Політ на Місяць» до «2001 космічної Одіссеї» С. Кубрика та «Зоряних війн» Д. Лукаса. «Опосередкований варіант» «кассандрівської функ-ції» мистецтва репрезентовано, зокрема, в творах експресіоністичної орієнтації. Показовим щодо цього став образ «загубленого поколін-ня» у творчості Е. М. Ремарка.
Мистецтво як форма суспільної свідомості намагаєть-ся комплексно осмислювати дійсність, а це, у свою чергу, зумовлює необхідність синтезу всіх його ос-новних функцій. Саме тому специфічною ознакою сучасного мистецтва є його тяжіння до поліфункціо-нальності, що сприятиме створенню універсальної цілісної художньої моделі світу.
ЛІТЕРАТУРА
Аристотель. Сочинения: В 4 т. – М., '1976.
Буало Никола. Искусство поэтическое. – М., 1967.
Волков И. Ф. Творческие методы и художественные
системы. – М., 1989.
Еремеев А. Ф. Границы искусства. – М., 1987.
Идеология, мораль, искусство. – К., 1990.
Кучерюк ^. Ю. Социальные функции искусства //
Эстетика. – К., 1991.
Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. //
Історія світової культури. – К., 1994.
Мазепа В. И. Художественная реальность в составе
культуры // Искусство: художественная реальность и
утопия. – К., 1992.
Мінералов Ю. К. «Поезія є перетворення думки» (До
поетики О. О. Потебні) // Філософська і соціологічна
думка. – 1993. – № 3.
Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. –
К.,1998.